Закон збереження маси речовин. Закон як форма наукових знань

Закон збереження маси речовин був сформульований у вигляді загальної концепції російським ученим М. В. Ломоносовим у 1748 році і підтверджений експериментально ним самим у 1756 році, а також незалежно від нього А. Лавуазьє в 1789 році. Досліди зі спалювання речовин, які проводилися до Ломоносова, приводили до висновків, що маса речовин у процесі реакції не зберігається. Ломоносов провів простий дослід, який довів, що горіння металу є реакцією приєднання, а зростання маси металу відбувається за рахунок приєднання частини повітря. Він прожарював метали у запаяній скляній посудині та виявив, що маса посудини не змінюється, хоча хімічна реакція відбулась. Після того, як посудину було відкрито, туди потрапило повітря, і маса посудини збільшилась. Отже, при вимірюванні мас усіх учасників реакції з’ясовується, що маса речовин при хімічній реакції зберігається. Сучасне формулювання закону збереження маси таке: маса речовин, які вступили в хімічну реакцію, дорівнює масі речовин, які утворилися внаслідок реакції.

Закон є формою наукових знань. Дослідники на підставі виявлених закономірностей формулюють закон – їх словесний або математичний вираз. Закон збереження маси мав велике значення для подальшого розвитку хімічної науки. Він підтвердив, що атоми є неподільними та під час хімічних реакцій не змінюються. Молекули під час реакцій обмінюються атомами, але загальне число атомів кожного виду не змінюється, тому загальна маса речовин у процесі реакції зберігається.