Види теплопередачі

Процес змінювання внутрішньої енергії без виконання роботи самим тілом або над ним називається теплопередачею.

Існують три способи теплопередачі:

• теплопровідність,

• конвекція,

• випромінювання.

Теплопровідність — процес перенесення енергії від більш нагрітих частин тіла до менш нагрітих, що відбувається в результаті теплового руху та взаємодії частинок, з яких складається тіло.

При зануренні металевої ложки в окріп через деякий час уся ложка, а не тільки її частина, яка знаходиться у воді, стає гарячою. Пояснити це можна тим, що швидкість руху частинок тієї частини ложки, яка занурена у воду, збільшується. У результаті взаємодії збільшується швидкість сусідніх частинок, тобто збільшується температура наступної частини ложки. Цей процес триватиме, поки вся ложка не нагріється.

Різні речовини мають різну теплопровідність. Найбільша теплопровідність — у металів, у рідин теплопровідність невелика, а у газів — ще менша.

Конвекція — процес перенесення теплоти струменями рідини або газу.

Чайник з водою ставлять на вогонь, радіатори опалення розміщують під вікном біля підлоги. Це пояснюється тим, що густина нагрітих рідини або газу менша, ніж холодних. Тому шар нагрітої рідини або нагрітого газу піднімається вгору. Потім прогрівається, і починає рухатися вгору наступний шар холодної речовини. У твердих тілах конвекція відбуватися не може, бо молекули не можуть вільно пересуватися вздовж тіла. Конвекція відіграє значну роль у житті людини. Усі вітри в атмосфері є конвекційними потоками.

Випромінювання — процес передачі теплоти шляхом випускання променів.

Передача енергії випромінюванням відрізняється від інших тим, що може відбуватися навіть у вакуумі. Через випромінювання передається на Землю сонячна енергія. Тепло вогнища ми відчуваємо завдяки випромінюванню. Різні тіла по-різному поглинають теплову енергію. Тіла з темною поверхнею поглинають краще і нагріваються сильніше (хоча й швидше охолоджуються).