Подовження та подвоєння букв

Подовження приголосних відбувається:

1) в усіх відмінках іменників середнього роду ІІ відміни, крім родового множини із нульовим закінченням (багаття, багаттю, багаттям, але багать);

2) в усіх відмінках деяких іменників І відміни, крім родового множини із закінченням -ей (стаття, але статей);

3) в орудному відмінку однини іменників ІІІ відміни, якщо в називному відмінку їхня основа закінчується на один м’який або шиплячий приголосний (миттю, височінню);

4) у деяких прислівниках (зрання, спросоння, навмання, попідтинню, попідвіконню);

5) в особових формах дієслова лити і похідних від нього (ллю, ллєш, виллємо);

6) у прикметникових суфіксах -енн-, -анн-, а також у похідних іменниках із суфіксом -ість і прислівниках (височенний; старанність, незбагненно);

7) у словах Ілля, Ганна.

Подвоєння приголосних відбувається при збігові однакових приголосних на стику морфем:

1) префікса й кореня (оббивати, віддалік, беззвучний);

2) основ складноскорочених слів: (заввідділом, юннат);

3) кореня або основи на -н і суфіксів -н-, -ник-, -ниц(я) (туманний, прикордонник);

4) основи дієслова минулого часу на -с і суфікса -ся (пронісся, затрясся). Також подвоєння відбувається у словах лляний, бовван, овва, ссати та похідних від них.