Основні закони хімії

Одним з основних законів хімії є закон збереження маси речовини. Цей закон був відкритий Ломоносовим у 1748 р. і доповнений французьким ученим А. Лавуазьє у 1789 р. Сучасне формулювання закону збереження маси таке: маса речовин, які вступають у хімічну реакцію, дорівнює масі речовин, які утворюються внаслідок реакції.

Наступним кроком у розвитку хімії стало встановлення закону про сталість складу речовини, сформульованого французьким ученим Жозефом Прустом у 1808 році. Закон сталості складу речовини стверджує, що кожна хімічно чиста речовина має сталий склад, незалежно від умов і способів її добування.

Закон об’ємних відношень газів. Цей закон у 1808 році сформулював французький учений Жозеф Луї Гей-Люссак. Сьогодні цей закон відомий як хімічний закон Гей-Люссака. Він звучить так: об’єми газів, що вступають у реакцію, відносяться один до одного і до об’ємів добутих газоподібних продуктів як невеликі цілі числа: .

Виявлену Гей-Люссаком закономірність пояснює закон, відкритий у 1811 р. італійським ученим Амедео Авогадро: в однакових об’ємах різних газів за однакових умов (температури та тиску) міститься однакова кількість молекул.

Із канону Авогадро випливають два важливі наслідки.

Перший наслідок: один моль будь-якого газу за однакових умов займає однаковий об’єм. За нормальних умов (н. у.) (це тиск 101,325 кПа кілопаскаль і температура 0 °С) об’єм 1 моль будь-якого газу дорівнює 22,4 л. Цей об’єм називають молярним об’ємом газу за нормальних умов. Другий наслідок із закону Авогадро: відношення мас однакових об’ємів газів за однакових умов дорівнює відношенню їхніх молярних мас: .

Періодичний закон. На підставі атомно-молекулярного вчення і хімічних властивостей елементів Дмитро Іванович Менделєєв 1 березня 1869 року відкрив періодичний закон – один із основних законів природи. Сучасне формулювання періодичного закону таке: властивості елементів, а також властивості утворених ними простих і складних речовин перебувають у періодичній залежності від зарядів ядер їх атомів.