Будова неорганічних та органічних речовин
Майже всі тверді речовини мають кристалічну будову. Структура кристалічних речовин може бути подана за допомогою кристалічних ґраток – певного просторового розміщення частинок (атомів, молекул, йонів). Залежно від того, які частинки містяться у вузлах ґраток, і від природи хімічного зв’язку частинок у кристалі, розрізняють йонні, атомні, молекулярні та металічні кристалічні ґратки.
У вузлах кристалічних ґраток містяться позитивно і негативно заряджені йони, як прості, наприклад, Na+, Cl–, так і складні, наприклад NН4+, NO3–, SO42–. Вони з’єднуються один з одним завдяки силам електростатичного притягання. Отже, в йонних кристалах існує йонний зв’язок. До сполук з йонними ґратками належать більшість солей і деякі оксиди. Сполуки з йонним зв’язком і йонними ґратками мають такі фізичні властивості: вони тверді, крихкі, тугоплавкі, у розчинах є електролітами.
У вузлах атомних кристалічних ґраток містяться атоми, з’єднані між собою ковалентним зв’язком. Речовини з атомними кристалічними ґратками дуже тверді, нерозчинені, мають дуже високі температури плавлення й кипіння. Прикладами речовин з атомними кристалічними ґратками можуть бути алмаз, силіцій(IV) оксид SiO2.
У вузлах речовин з молекулярними кристалічними ґратками розміщені молекули, які зв’язані між собою силами міжмолекулярної взаємодії. Це неметали – водень, кисень, азот, інертні гази, майже всі органічні речовини і багато неорганічних сполук (вуглекислий газ, вода тощо). Речовини з молекулярними кристалічними ґратками легкоплавкі, леткі, характеризуються невеликою твердістю.
У вузлах металічних кристалічних ґраток розміщені окремі атоми і позитивно заряджені йони металу, між якими міститься електронний газ. Тому метали мають металічний блиск, тепло- та електропровідність.
Будову органічних речовин пояснює теорія хімічної будови органічних сполук.