Утворення та зміцнення Московської держави

За княжіння Івана Калити (1325–1340) татаро-монголи послабили тиск на Московське князівство. Влада князя поширювалася на ряд сусідніх князівств. Поступово Москва ставала центром політичного об’єднання Північно-Східної Русі.

8 березня 1380 р. відбулася битва між руським військом на чолі з князем Дмитрієм і татаро-монголами на Куликовому полі, яка закінчилася перемогою русичів. Однак Русь не одразу скинула ординське ярмо. Після Куликовської битви монголи неодноразово здійснювали страшні набіги на руські землі. Проте битва все ж таки закріпила за Московським князівством провідну роль у боротьбі за незалежність і політичну єдність руських земель.

У середині ХV ст. Московське князівство продовжувало збирати навколо себе руські землі. Великий московський князь Іван ІІІ (1462–1505) завершив об’єднання земель Північно-Східної Русі. У 1492 р. було приєднано Новгород; із 1485 р. тверичі визнали владу Івана ІІІ. Того ж року князь оголосив себе «государем усієї Русі», а в офіційних документах почала з’являтися назва «Росія». Після одруження Івана ІІІ з візантійською принцесою Москва стала претендувати на роль центру православ’я.

Іван ІІІ остаточно позбувся залежності від монголів. У 1476 р. він перестав сплачувати данину. 11 листопада 1480 р. татаро-монгольське військо підійшов до руських кордонів і зупинилося на березі річки Угра. Після тижневого протистояння ханське військо відступило. Цей день вважається датою падіння монгольського іга на руських землях.

У ХІІІ–ХV ст. суспільство в Північно-Східній Русі складалося із селян, великих, середніх і дрібних феодалів, духовенства, міщан. Іван ІІІ узаконив обмеження селянських переходів: селянам дозволялося залишати маєток одного феодала й переходити до іншого протягом тижня до і тижня після Юрієвого дня (26 листопада). Власниками великих маєтків були князі, бояри та монастирі. Важливу роль у житті руських феодалів відігравало місництво — боротьба за місце при княжому дворі. У руському суспільстві всі феодали мали єдиного сеньйора — князя. Саме князь і здійснював управління державою. При цьому він спирався на військову дружину, а також на церкву. Іван ІІІ запровадив герб Московської держави — двоглавого орла. При дворі великого князя існував дорадчий орган — Боярська Дума, членів якої призначав князь. У 1497 р. був створений перший збірник законів Московської держави — «Судебник».

Активно в цей час розвивалося й культурне життя на землях Північно-Східної Русі. У літературі переважали літописи, які відтворювали не тільки історичні факти, але й ідею єдності руського народу, а також засуджували ворожнечу між князями. Також було створено багато героїчних повістей (переважно анонімних) — «Повість про розорення Рязані Батиєм», «Задонщина», «Сказання про Мамаєве побоїще» тощо.

У ХІV–ХV ст. активно розвивалося руське мистецтво, зокрема архітектура. У містах переважало кам’яне будівництво. Церковне будівництво обумовило розквіт малярства — іконопису, фресок. Кілька соборів розмалював видатний художник Андрій Рубльов.