Українські землі в складі інших держав

У бороть­бі з Ягайлом Вітовт у кінці XIV ст. домігся незалежності Литви і став її князем. Проводячи жорстке політичне укріплення Литовської держави, залежності українських і білоруських земель від Литви, Вітовт ліквідував існуючі раніше великі удільні князівства (Волинське, Новгород-Сіверське, Київське, Подільське) і перетворив їх на провінції Литви.

Під час правління Вітовта (1391–­1430) Литва знову стала сильною державою, значно посилився соціальний і національний гніт українського народу.

Після смерті Вітовта у 1430 р. великим князем литовським став молодший брат Ягайла Свидригайло Ольгердович. Його наміри захопити українські землі, які належали Польщі, викликали протидію його брата — польського короля Ягайла. Невдачі Свидригайла у війні з Ягайлом і невдоволення литовських магнатів його політикою, орієнтованою на російських феодалів, призвели до того, що він змушений був втекти в Полоцьк, а великим князем литовським у 1432 р. став брат Вітовта Сигізмунд, який посилював свою владу на українських і білоруських землях.

Після смерті Сигізмунда (1440 р.) литовські феодали обрали великим князем Литовським сина Ягайла — Казимира. Після смерті у 1444 р. польського короля Владислава ІІІ (брата Казимира) Казимир став великим князем Литовським і королем Польським під іменем Казимир IV.

Литва намагалася розірвати зв’язки України з російськими земля­ми, покатоличити українське населення. У 1458 р. православна церква України і Білорусії була відокремлена від московської митрополії. Утворилася самостійна київська митрополія.