Творці фізичної науки

Аристотель (384–322 рр. до н. е.) – давньогрецький учений. Вивчав закони механічного руху, сформулював закон прямолінійного поширення світла.

Архімед (287–212 рр. до н. е.) – давньогрецький математик та фізик. Вивчав умови рівноваги тіл, сконструював цілу низку простих механізмів. Сформулював закон про виштовхувальну силу, яка діє на тіло, занурене в рідину.

Галілео Галілей (1564–1642 рр.) – італійський фізик та астроном. Вивчав вільне падіння тіл, сконструював маятниковий годинник, перший термометр-термоскоп. Удосконалив телескоп, за допомогою якого побачив поверхню Місяця, відкрив чотири супутника Юпітера та кільця Сатурна.

Ісаак Ньютон (1643–1727 рр.) – англійський фізик і математик, засновник класичної механіки. Відкрив закон всесвітнього тяжіння, вивчив властивості світлових променів.

Джеймс Прескотт Джоуль (1818–1889 рр.) – англійський фізик. Заснував на дослідах закон збереження енергії, встановив закон теплової дії електричного струму. Обчислив швидкість руху молекул газу та встановив її залежність від температури.

Ернест Резерфорд (1871–1937 рр.) – англійський фізик. Вивчав будову атома та радіоактивні процеси. Запропонував планетарну модель атома, вперше провів штучну ядерну реакцію.

Альберт Ейнштейн (1897–1955 рр.) – німецький та американський вчений, засновник сучасної фізики. Засновник теорії відносності. Лауреат Нобелівської премії за роботу з теорії фотоефекту.

Лев Давидович Ландау (1908–1968 рр.) – тривалий час працював у Харківському фізико-технічному інституті. Працював у багатьох галузях фізики: магнетизм, надпровідність, фізика атомного ядра. Лауреат Нобелівської премії 1962 року.