Охорона біосфери. Червона книга
Людина і біосфера невіддільні одне від одного. Біосфера забезпечує людину необхідними для життя речовинами та енергією. Людина дбає про біосферу: виявляє турботу про її мешканців, охороняє середовище їх існування. Нині питання охорони біосфери хвилює всіх людей на Землі.
Міжнародне співробітництво з охорони біосфери виявляється у створенні таких організацій, як Грінпіс, Товариства з охорони природи, Всесвітнього фонду охорони природи та інших. Учені виявляють види та угрупування організмів, яким загрожує небезпека, з’ясовують, скільки їх залишилося в природі і де саме, розробляють заходи з охорони довкілля. У 1948 р. при ООН було створено Комісію з охорони видів рослин і тварин, що зникають, а згодом — Міжнародну Червону книгу, до якої увійшли дані про живих істот, які опинилися на межі вимирання. В Україні першу Червону книгу випущено в 1980 р. Пізніше її було перевидано в доповненому варіанті. До Червоної книги України занесено: 151 вид рослин та 29 видів ссавців. У виданні 1996 р. ці показники зросли до 476 видів рослин і 41 виду ссавців. Червона книга України є державним документом, який містить відомості про зникаючі види рослин, тварин, грибів та поради щодо примноження їхньої популяції.
У 1987 р. з’явилася Зелена книга України. До неї занесено рідкісні й зникаючі угруповання тварин і рослин, які потребують охорони.
Правову основу охорони природи становлять закони внутрішньодержавного та міжнародного значення. У Конституції України це статті 13, 14, 16. Основний законодавчий акт у сфері охорони природи — Закон України про навколишнє природне середовище, затверджений Верховною Радою 1 липня 1991 р.
Важливий крок на шляху захисту й порятунку природи — виділення територій, де рослини і тварини зберігаються в недоторканності. Це створення заповідників, заказників, національних парків. Сьогодні у світі існує близько 350 біосферних заповідників, три з яких розташовано в Україні: «Асканія-Нова», Чорноморський біосферний заповідник, Карпатський біосферний заповідник.
Заповідники — це території, на яких заборонена будь-яка господарська діяльність людини; у них охороняються не тільки живі організми, а й умови їхнього існування.
Національні природні парки — території, які охороняє держава, але тут дозволений організований туризм і навчальні екскурсії.
Заказники — території, на яких охороняються певні види тварин та рослин. Вони створюються на певний термін, доки не зникне загроза для організмів, узятих під охорону.
Освіта в галузі навколишнього середовища розглядається нині педагогічною громадськістю як безперервний процес, що охоплює всі вікові, соціальні та професійні групи населення. Проте її центральною ланкою є школа, оскільки саме за шкільних років формування особистості відбувається найінтенсивніше.