1.2. Освоєння давньою людиною теренів Європи

Приблизно 150 тис. років тому почалося чергове зниження температури. Унаслідок погіршення кліматичних умов і зменшення кількості рослинності, яку можна їсти, стає важливішою роль полювання на великих тварин. Кам’яні знаряддя праці, насамперед мисливські, стали більш різноманітними і досконалими: рубило, гостроконечник (використовувався як наконечник списа та мисливський ніж), скребло (застосовувалося для розбирання туш тварин, обробки шкур, дерева, кісток).

Щоб урятуватися від холоду, люди почали селитися у природних печерах і одягатися в шкури впольованих тварин. Люди вже навчилися видобувати вогонь штучно — тертям, стали менш залежними від природних умов. Залишки тогочасних стоянок-поселень знайдені у багатьох місцевостях України — на Сіверському Дінці і дніпровському Надпоріжжі, на Волині і Наддністрянщині, у Криму і Приазов’ї. Найбільш характерними є стоянки, виявлені в печерах Криму, у гроті Кіїк-Коба (поблизу м. Сімферополя) і в с. Старосіллі (неподалік Бахчисарая), в урочищі Круглик на Запоріжжі.

Поступово змінювався і зовнішній вигляд людини: з’являлися риси, подібні до рис сучасної людини.