Теорія фотоефекту

Закони фотоефекту можна пояснити, якщо припустити, що світло має переривчасту структуру.

У 1900 році німецький учений Макс Планк уперше ввів уявлення про те, що енергія набуває дискретних значень. Гіпотеза Планка: атоми речовини випромінюють енергію дискретними порціями – квантами.

Енергія будь-якої порції випромінювання прямо пропорційна частоті випромінювання. Коефіцієнтом пропорційності є стала Планка, яка дорівнює 6,626, помножене на 10 у мінус 34 степені джоулів, помножених на секунду.

У 1905 році Ейнштейн запропонував теорію фотоефекту. Він узагальнив гіпотезу Планка і припустив, що будь-яке електромагнітне випромінювання існує у формі окремих квантів. При взаємодії з речовиною випромінювання поводить себе подібно частинці і передає свою енергію окремим електронам. Енергія кванту буде дорівнювати сумі роботи виходу і кінетичної енергії фотоелектронів.

Робота виходу – робота, яку необхідно виконати, щоб вибити електрон із металу. Дуже часто робота виходу вимірюється в електрон-вольтах. 1 електрон-вольт дорівнює 1,6 помножити на 10 у мінус 19 степені джоулів.