СРСР. Відновлені та нові незалежні держави. СРСР у 1945 - 1953 рр.
Відбудова СРСР після війни
Велика Вітчизняна війна коштувала Радянському Союзу не тільки багатомільйонних людських жертв (загинуло близько 27 млн. осіб), але й колосальних матеріальних утрат. У руїнах лежали 1700 міст. Серед них Сталінград, Мінськ, Севастополь і багато інших, було зруйновано й спалено 70 тис. сіл. За роки війни люди виголодалися, зносили одяг і взуття. Багато хто з них мали лише ватяні куртки й військові шинелі. Радянському народові необхідно було провести величезну роботу з відбудови економіки, підняти матеріальний рівень життя, перейти до мирної творчої праці. Однак у 1946 р. радянський народ знову зазнав лиха. Надзвичайно важка посуха викликала голод серед населення ряду регіонів СРСР і спричинила значні людські втрати. Піднімати з руїн розорену лихоліттям країну, змучені війною люди, незважаючи на певну допомогу від союзників і репарації від Німеччини, Румунії, Угорщини, Фінляндії, могли лише, розраховуючи на власні сили. Завдяки самовідданій, щирій, чесній праці демобілізованих воїнів, інвалідів і пенсіонерів, матерів і вдів, юнаків і дівчат відновлювалися заводи й фабрики, будувалися житлові будинки й школи. Вони мирилися з тими труднощами, якими було позначене їхнє життя, побут. У найкоротший термін був відновлений Дніпрогес, і промислові центри Півдня країни одержали електроенергію, піднялися з руїн цементні заводи Новоросійська, й уся їхня продукція була направлена в постраждалі райони. Відновлювалися шахти Донбасу, заводи Ленінграда й інших міст. Урожаї 1947 й 1948 р. трохи поліпшили постачання населення країни продуктами харчування. У грудні 1947 р. була скасована карткова системи й проведена грошова реформа. З’являвся дах над головою й шматок хліба на столі. У 1948 р., усього через три роки після завершення кровопролитної й руйнівної війни, був перевищений довоєнний рівень виробництва. Успіх досягався за рахунок упровадження й розвитку нової техніки, освоєння нових виробництв, збільшення кількості верстатів, машин, устаткування, механізації трудомістких і важких процесів виробництва, впровадження автоматизації, електронної техніки. Разом з тим основна увага приділялася розвиткові важкої промисловості, створенню нових видів озброєння. Легка й харчова промисловість фінансувалися по залишковому принципу й не забезпечували потреб населення. Це позначалося на рівні життя населення країни, що продовжував залишатися низьким, хоча його підвищення повільними темпами відбувалося в містах. Гірше йшли справи на селі, де колгоспники, що годували місто, ледь перебивалися від урожаю до врожаю. Майже всі зроблені ними продукти йшли на державні поставки й податки.
Соціально-політичне життя
Радянський народ, що виніс на своїх плечах злидні передвоєнних років і небачені тяготи воєнного часу, сподівався, що здобута такими зусиллями й жертвами перемога докорінно змінить життя народу на краще. На очах радянських людей змінювався світ, і вони були сповнені сподівань, що ці зміни торкнуться і їхнього життя. Багато людей розраховували, що в післявоєнному світі ніщо не буде принижувати їхню людську гідність, громадяни країни зможуть говорити те, що думають, і жити на власний розсуд. Усі очікували спадання фізичної, ідейної й політичної напруги. Однак режим не збирався йти на поступки. Офіційна пропаганда вселяла людям думку про те, що війна була виграна тільки завдяки генію «найвеличнішого полководця» і партійному керівництву. У Державному гімні СРСР були слова: «Нас виростив Сталін, на вірність народу, на працю й на подвиги нас надихнув». Відповіддю на сподівання народу, на його прагнення до демократії, волі стали нові репресії.
У 1946–1948 рр. були прийняті постанови Комуністичної партії, які запроваджували твердий ідеологічний контроль за діяльністю творчої інтелігенції й, зокрема, в галузі літератури, драматургії, театру, музики. Пропагандистські кампанії, що йшли одна за одною, були спрямовані проти впливу західної «буржуазної» ідеології. Будь-який прояв оригінальності, самостійності у творчості письменника, художника, композитора, кінорежисера, що, на думку влади, свідчив про відхід від комуністичної ідеології, суворо засуджувався.
Уночі відбувалися арешти, люди гинули в численних таборах. Наприкінці війни за критику сталінізму був відправлений у табір майбутній письменник, капітан О. І. Солженіцин. Після війни піддалися арешту маршал артилерії М. Д. Яковлєв і маршал авіації О. А. Новіков. Були репресовані член Політбюро, голова Держплану СРСР Н. О. Вознесенський і голова Ради міністрів РСФСР М. І. Родіонов. Десятки тисяч людей стали жертвами сфальсифікованих обвинувачень.
Проти відомих письменників (А. А. Ахматова, М. М. Зощенко й ін.), композиторів (Д. Д. Шостакович й ін.), учених (біологів-генетиків, кібернетиків й ін.) були розв’язані ідеологічні кампанії. Багатьох діячів науки й мистецтва обвинувачували в космополітизмі, тобто у відсутності патріотизму й схилянні перед «гнилою» західною культурою.
Боротьба за владу після смерті Сталіна
5 березня 1953 р. помер Й. В. Сталін. Його спадкоємці, Г. М. Маленков (очолив уряд), М. С. Хрущов (секретар ЦК КПРС), Л. П. Берія (очолив органи державної безпеки й внутрішніх справ), проголосили принцип колективного керівництва партією й державою. Однак незабаром між ними розгорілася боротьба за першість. Берія був заарештований, обвинувачений у змові з метою захоплення влади, таємно засуджений і розстріляний.