Амінокислоти як складові частини білків, функціональні групи амінокислот. Здатність амінокислот утворювати полімерні молекули

Амінокислотами називають органічні сполуки, молекули яких містять карбоксильну групу – COOH і аміногрупу – NH₂.

Їх можна розглядати як похідні карбонових кислот, які утворюються заміщенням одного чи кількох атомів Гідрогену у вуглеводневому радикалі аміногрупою. Наприклад, оцтова кислота має формулу CH₃COOH, амінооцтова кислота має формулу H₂N–CH₂COOH.

Амінокислоти часто називають за назвою відповідної карбонової кислоти, до якої додають слово -аміно. Положення аміногрупи відносно карбоксильної позначають грецькими буквами a (альфа), b (бетта), g (гамма) тощо.

b a

CH₃–CH–COOH

|

NH₂ a – амінопропіонова кислота

Для багатьох амінокислот збереглися й історичні назви: амінооцтова кислота – гліцин, a – амінопропіонова – аланін тощо.

За фізичними властивостями амінокислоти – безбарвні кристалічні речовини з високими температурами плавлення, більшість із них добре розчинні у воді.

Карбоксильна й аміногрупа протилежні за хімічним характером: перша є носієм кислотних властивостей, друга – основних. Отже, амінокислоти – амфотерні сполуки.

Найважливішою особливістю амінокислот є взаємодія молекул між собою. У реакцію вступають протилежні за функціями групи: карбоксильна група однієї молекули й аміногрупа іншої. Унаслідок реакції утворюються ди-, три-, поліпептиди і виділяється вода.

дипептид

Зв’язок між залишками амінокислот називається пептидним, а група CO–NH — пептидною групою.