Основні види складних речень

Складними називаються речення, утворені з двох чи кількох простих, об’єднаних в одне ціле за змістом та інтонацією. Прості речення у складному зберігають свою будову, але втрачають смислову та інтонаційну завершеність, не можуть самостійно виступати одиницями спілкування. Складне речення становить єдине смислове та структурне ціле, що виступає однією одиницею спілкування.

Залежно від способу поєднання простих речень у складному розрізняють такі основні види складних речень: складні сполучникові речення та складні безсполучникові речення. У перших прості речення поєднані в одне ціле за допомогою сполучників, сполучних слів та інтонації, а в других основним засобом зв’язку виступає інтонація.

Як і прості речення, складні за метою висловлювання поділяються на розповідні, питальні та спонукальні.

Складні сполучникові речення поділяють на дві групи: 1) Складні речення із сурядними сполучниками (складносурядні речення). Ці складні речення утворюються з кількох рівноправних, незалежних одне від одного простих речень (Можна розділити на сто частин яблуко, але не можна розділити Землю (І. Жиленко)). 2) Складні речення з підрядними сполучниками і сполучними словами (складнопідрядні речення). У цих складних реченнях одне просте залежить від другого і поєднане з ним підрядним зв’язком (Той, що занепав духом, уже не страждає (Д. Павличко)). Тому у складнопідрядних реченнях одна частина завжди визначається як головна (від неї ставиться питання), а інші — як залежні, підрядні (відповідають на поставлене питання).

Безсполучникові складні речення поділяються на речення з однорідними частинами, які співвідносяться зі складносурядними (Настане літо, жовтий цвіт укриє липу до вершини (Я. Щоголів)) та речення з неоднорідними частинами, які співвідносяться зі складнопідрядними (Махнула осінь у ліси — вони зацвіли пурпуровими, сірими та жовтими фарбами (І. Франко)).