Прийменник як службова частина мови

Прийменник — незмінна службова частина мови, яка виражає залежність одного повнозначного слова від іншого у словосполученні. Прийменники членами речення не виступають. Прийменники не мають лексичного значення, проте разом із відмінковими формами іменників, займенників та числівників вони можуть указувати на місце, час, причину, мету, кількість: За кілька хвилин двір опустів. З усіма частинами мови прийменники пишемо окремо.

За будовою прийменники поділяють на прості, складні та складені. Прості: з, за, до, через. Складні, утворені поєднанням простих прийменників: понад, попід. Складені прийменники утворені від кількох слів: поруч з, незалежно від. Складні прийменники пишуться разом: поза, поперед, лише такі, що починаються із з (зі), пишуть через дефіс: з-за, з-над. Складені прийменники пишуться окремо. У зв’язку з.

За походженням прийменники поділяються на непохідні та похідні. Непохідні прийменники — найдавніші, їхнє походження не простежується: з, на, по, між.

Похідні прийменники утворені від інших частин мови:

- іменників: кінець, край;

- прислівників: мимо, близько;

- поєднанням іменників та прислівників із непохідними прийменниками: назустріч, услід.