Відмінювання іменників ІІІ і ІV відміни

У називному відмінку однини іменники третьої відміни мають нульове закінчення: суть, любов, ненависть.

У родовому, давальному і місцевому відмінках однини іменники третьої відміни мають однакове закінчення -і: суті, любові, ненависті. Розрізняються ці форми лише у контексті, відповідно до їх ролі у реченні.

У знахідному відмінку однини іменники третьої відміни мають форму називного відмінка.

В орудному відмінку однини іменники третьої відміни мають лише закінчення -ю: любов’ю, тушшю, Керчю, радістю. Кінцевий приголосний основи (крім р, щ) подвоюється, якщо стоїть після голосного: міццю, миттю, суттю, тінню, зустріччю, подорожжю. І не подвоюється, коли перед ним є інший приголосний: верф’ю, радістю, швидкістю.

У кличному відмінку іменники мають закінчення -е: любове, вісте, радосте.

У називному відмінку множини іменники третьої відміни мають закінчення -і: вісті, тіні, зустрічі, подорожі.

У родовому відмінку множини вживається закінчення -ей: вістей, областей, тіней, розповідей, зустрічей, подорожей.

У давальному відмінку множини вживається закінчення -ам, -ям: подорожам, зустрічам, вістям, тіням.

У знахідному відмінку вживаються форми, однакові з формами називного відмінка множини.

В орудному відмінку множини іменники третьої відміни мають закінчення -ами при основі на ж, ч, ш і -ями при інших основах: подорожами, зустрічами, вістями, областями.

У місцевому відмінку множини виступає закінчення -ах при основі на ж, ч, ш і -ях при всіх інших основах: при зустрічах, у подорожах, при розповідях, у вістях, у тінях. В основах деяких іменників третьої відміни при відмінюванні голосні звуки о і е чергуються з і: свідомість — свідомості, наявність — наявності, піч — печі, річ — речі.

Іменники четвертої відміни у називному відмінку однини мають закінчення -я, після шиплячого — -а: ягня, цуценя, кошеня, ім’я, плем’я, курча, лоша.

У родовому відмінку однини вживається закінчення -и, -і: курчати, лошати, імені, племені.

У родовому, давальному і місцевому відмінках іменники цієї групи мають суфікс -ат-, -ят- (курчати, лошати, кошеняті). Суфікс -ен- уживається в усіх відмінках, крім називного та знахідного однини (племені, іменем).

У давальному і місцевому відмінках однини усі іменники четвертої відміни мають закінчення -і: (на) теляті, (на) лошаті, (на) курчаті, імені, племені.

В орудному відмінку однини іменники четвертої відміни втрачають суфікс -ят- (-ат-) і мають закінчення -ям, після шиплячого — -ам: ягням, цуценям, кошеням, ім’ям, плем’ям, курчам, лошам.

Іменники ім’я, плем’я в орудному відмінку мають паралельні форми, тобто із закінченням -ем, і з закінченням -ям: іменем і ім’ям, племенем і плем’ям.

В усіх формах множини іменники четвертої відміни мають суфікси -ат-, -ят-, -ен-: лошата, телята, імена, племена.