Відмінювання іменників І відміни

У родовому відмінку однини іменники твердої групи мають закінчення -и (науки, руки, хмари), м’якої і мішаної груп закінчення -і (землі, вежі, каші), -ї після голосного та й (алеї, конвалії, історії).

У родовому відмінку множини переважна більшість іменників має нульове закінчення (фабрик, площ, круч, робітниць). Невелика група іменників — закінчення -ей (мишей, статей, свиней) і закінчення -ів (суддів, гайдамаків).

У родовому відмінку множини голосні о, е змінюються на і в закритому складі (доба — діб, особа — осіб, робота — робіт, порода — порід, береза — беріз). Якщо основа іменника в формі родового відмінка закінчується збігом приголосних, то між ними з’являється вставний звук о — в іменниках твердої групи або е — в іменниках м’якої групи (ложка — ложок, шапка — шапок, іскра — іскор, зірка — зірок, вишня — вишень, читальня — читалень, лікарня — лікарень).

В орудному відмінку однини іменники твердої групи мають закінчення -ою (книгою, роботою); іменники м’якої та мішаної груп — закінчення -ею (хвилею, межею, листоношею); після голосного та апострофа — -єю (армією, сім’єю, Євпаторією).

У давальному і місцевому відмінках однини приголосні г, з, ж в кінці основи замінюються на з, ц, с перед закінченням -і (облога — облозі, книжка — книзі, муха — мусі).

У кличному відмінку однини іменники твердої групи мають закінчення -о (дочко, колего, Одарко, Миколо), іменники м’якої і мішаної груп — закінчення -е (земле, зоре, нене, Насте, душе, круче), після голосного та апострофа — -є (Маріє, Ксеніє, надіє, сім’є). Окремі пестливі іменники мають закінчення -ю (матусю, бабусю, тітусю, доню, Галю, Марусю).