Фізіологічні основи мови. Сприйняття і пам’ять. Види пам’яті. Емоції. Емоційні реакції і стани

Взаємозв’язок організму із зовнішнім середовищем відбувається завдяки сигнальній системі — сукупності процесів у нервовій системі, що здійснюють сприйняття, аналіз інформації та реакцію — відповідь організму. Перша сигнальна система — це система, яка через рецептори сприймає безпосередні, конкретні подразники (сигнали) зовнішнього світу — предмети або явища.

ВНД людини сформувалась у процесі праці та соціальних відносин, і тому вона проявляється на основі як першої, так і другої сигнальних систем. У людини перша сигнальна система забезпечує матеріальну основу для відчуттів, уявлень, вражень, сприйняття природного та суспільного довкілля, що є основою для конкретного мислення. Друга сигнальна система є тільки у людини, вона виникла в процесі колективної трудової діяльності і пов’язана з функцією мови. За допомогою слова передаються сигнали про конкретні подразники, і слово у цьому випадку виступає як принципово новий подразник — сигнал сигналів. Для людської мови характерний дуже високий ступінь узагальнення. Людина узагальнює не тільки поняття про предмети, їхні властивості й ознаки, про явища природи, а і свої відчуття, почуття, переживання. Словесне мислення дає їй змогу абстрагуватися від конкретних обставин дійсності. Мова людини стає засобом абстрактного мислення і визначає поведінку людей. Усна і писемна мова, а також пам’ять (комплекс процесів, що відбуваються в ЦНС і забезпечують нагромадження, зберігання та відтворення індивідуального досвіду) допомагають людині ознайомитися з досвідом інших індивідуумів, соціально-історичним досвідом людства, що забезпечує наступність поколінь та безперервність розвитку науки, техніки і культури.

Розрізняють оперативну (сенсорну), короткочасну і довготривалу (вторинну) пам’ять. За якісними характеристиками пам’ять поділяють на логічно-змістову і чуттєво-образну. Як і всі функції організму, пам’ять можна розвивати, тренувати і зміцнювати. Розвиток пам’яті здійснюється шляхом постійного тренування.

Мова спричинила вдоскона­лення такої складної форми психіки, як емоції — особливі реакції організму людини на зовнішні та внутрішні подразники; одна з форм відбиття об’єктивної дійс­ності, в якій переважає суб’єктивний характер психічних процесів. Завдяки їм психіка людини відрізняється складністю і різноманітністю. Усі емоції (емоційні реакції) поділяють на позитивні (радість, задоволення, захоплення), і негативні (гнів, жах, огида тощо). Ці реакції не конт­ролюються свідомістю, тому їх важко стримати, хоча й необхідно це робити в певних ситуаціях. Емоційні стани — переживання більш-менш тривалі. До них відносять збудження, пригнічення, страх, тривогу. Стан є змінним психічним явищем. Необхідно запобігати розвиткові негативних емоцій. Це досягається вихованням стриманості та волі (свідомим керуванням емоціями і діями).