Школяр України



Іван Вишневський, 4 розділ, Іван Франко

 

IV

От скінчилися відправи

і останнюю молитву

на колінах прошептали

всі пустинники й черці.

 

І встає ігумен перший,

і всі встали за чергою,

і довкола тихо стало,

море лиш реве внизу.

 

І підніс ігумен голос,

і звертається до діда,

що стояв серед монахів

із березовим хрестом.

 

Ігумен

Старче Йване, перед богом,

перед алотосяйним сонцем

і перед хрестом спасенним

заклинаю тут тебе.

 

Щиро нам скажи, по правді:

чи по добрій своїй волі,

чи по зрілій постанові

йдеш у сю печеру?

 

Старець

Так.

 

Ігумен

Чи немає в твоїм серпі

ще прихильності до світу

і прив’язання до рідних,

дум і бажань світових?

 

Чи навіки ти відрікся

всього, що відводить духа

від єдиного бажання

вічного спокою?

 

Старець

Так.

 

Ігумен

Чи обдумав ти всю важкість

самоти, безповоротність

отого життя в печері,

всі страховини спокус?

 

Чи обдумав ти всю гіркість

жалю, що явиться може,

каяття, що затроїти

може тут твій подвиг?

 

Старець

Так.

 

Ігумен

Будь же бог благословенний,

що вітхнув тобі сю думку!

Най же він тобі поможе

до кінця пройти сей шлях!

 

Дотепер ти між живими

був наш брат Іван Вишенський;

відтепер в житті земному

змазане ім’я твоє.

 

Так іди в свою дорогу!

Хрест, що маєш у долонях,

се тобі наш дар єдиний,

інших і не тра тобі.

 

Що потрібно для поживи

твому тілу, раз на тиждень

брат ключар на посторонку

спустить відсіля тобі.

 

Прощавай! Прийми від мене

сей остатній поцілунок,

і дай бог нам пострічаться

швидко в ясності його!»

 

Цілував ігумен старця,

інші монахи нотихо

цілували його руки,

поли сіряка його.

 

Потім два щонаймолодші

шнуром старця обв’язали

попід пахи, кінці шнура

в руки міцно приняли.

 

І перехрестився старець,

над безодню вийшов сміло,

сів і звільна став спускаться

у страшенную глибінь.

 

Вітер буйно дув від моря,

бороду його й волосся

розвівав, і він, притисши

хрест до себе, швидко щез.

 

 

Copyright © 2011-2017 Школяр України.
All Rights Reserved.