Школяр України



Термінологічний словник

 

Акровірш – поетичний твір, у якому початкові літери кожного рядка прочитувані з гори вниз, утворюють слово чи фразу.

Алегорія – уявне приховування реальних осіб, явищ і предметів за іншими художніми образами.

Антитеза – протиставлення людських характерів, обставин, композиційних елементів. Для створення антитези використовують антоніми.

Віршована мова – це впорядкована ритмічна мова.

Гумор – м’яка форма комічного; сміх, який не ставить за мету викриття явища; добродушне підсміювання.

Діалог – розмова двох або кількох персонажів.

Драматичний твір – визначальною своєрідністю драматичного твору є те, що майже весь текст становить мова персонажів. У діалогах дійові особи обмінюються думками, виражають своє ставлення до предмета розмови, свої настрої та почуття.

Драматичний твір (п’єса) – це художній твір, написаний спеціально для сценічної постановки в театрі. Він складається з діалогів, монологів, полілогів, ремарок.

Дума – великий пісенно-розповідний твір переважно героїчного змісту, що виконується речитативом.

Епітет – художнє, образне означення, яке підкреслює у зображуваному особливу рису.

Загадка – влучне, образне запитання, в якому натякається на відповідь, або прихований опис предметів і явищ, який потребує відповіді.

Інтимна лірика – жанр лірики, у якому передаються почуття та переживання, пов’язані з особистим життям людини.

Іронія – висловлювання, яке виражає насмішку або лукавство, подвійний смисл, коли сказане у контексті набуває протилежного значення, висміювання, яке містить у собі оцінку того, що висміюється. Іронічне ставлення передбачає насмішку, певним чином сховану, але таку, що легко виявляється в інтонаціях автора – оповідача.

Історична поема – невеликий за обсягом віршований твір, в якому відображуються видатні події минулого й сучасного, уславлюються люди з незвичайною долею, сильним героїчним характером.

Казка – оповідання про вигадані та фантастичні пригоди героїв. Види казок про тварин, фантастично-героїчні, побутові.

Комедія – жанр драматичного твору, у якому сатиричними і гумористичними засобами відображається смішне в житті (потворні суспільні та побутові явища).

Легенда – придумана оповідь про якусь подію, особу, явище, походження назви, оповите фантастикою, казковістю.

Ліричний герой – це образ такої людини, думки, почуття й переживання якої розкриває поет у ліричному творі.

Літературна казка – казка, складена однією людиною, письменником.

Літописи – записи у хронологічній послідовності історичних подій.

Метафора – називання одного предмета через опис ознак іншого, чи контрастного.

Міфи – перекази про незрозумілі явища природи, історичні події, богів, героїв, рослин, тварин.

Мова автора – розповідь про події та героїв від імені оповідача.

Монолог – висловлення одного героя.

Образ – особливе поетичне слово (або група слів), яке виражає своєю красою, незвичайністю, загадковістю.

Оповідання – невеликий прозовий твір, у якому розповідається про якийсь епізод з життя одного персонажа.

Персоніфікація – це уподоблення речей, явищ,  рослин, тварин людським якостям.

Порівняння – це пояснення одного предмета, явища через зіставлення його з іншими подібними.

Портрет у художньому творі – це словесний опис зовнішності персонажа.

Приказки – короткий образний вислів, у якому на висновок лише натякається.

Прислів’я – короткий влучний образний народний вислів з повчальними висновками.

Прозова мова – мова, що має вільний, неорганізований ритм, нагадує розмовну мову.

Ремарка – короткі пояснення автора у драматичному творі про час, місце дії, зовнішність дійових осіб, їхню поведінку.

Рима – повтор звуків, які пов’язують закінчення двох або більше рядків Співзвучність у кінці рядків, композиційно-звуковий повтор у кінці двох або кількох рядків.

Сатира – вид комічного, який найбільш нещадно висміює людську недосконалість. Сатира виражає різко негативне ставлення автора до зображуваного, має умовою висміювання виведеного характеру або явища.

Складові частини сюжету: зачин (зав’язка) – початок розповіді у творі; розвитку дії (основної частини) – послідовне розгортання наступних подій; розв’язки (кінцівки) – завершення підсумкової події.

Стопа – поєднання наголошеного складу з одним або двома ненаголошеними, які повторюються у кожному вірші.

Строфа – кілька віршованих рядків, виділених у групу.

Сюжет – це основна подія чи кілька подій, які описані чи про які розповідається у творі.

Тема твору – основне питання, яке висвітлюється в художньому творі.

Трагікомедія – жанр драматичного твору, у якому переплітаються трагічні і комічні ситуації.

Філософська лірика – жанр лірики, у якому є роздуми про сенс людського життя.

Фольклор – усна народна творчість.

Художній образ – це створене уявою митця поетичне відображення подій, людей, явищ предметів.

Художній твір – це органічна єдність різних за своїм змістом і формою складових частин. Зміст твору – це тема, проблема, ідея, конфлікт. Форма твору – це система засобів і прийомів, через які втілюється зміст (сюжет, композиція, персонажі, пейзаж, інтер’єр, художні деталі та мова.

 

 

Copyright © 2011-2017 Школяр України.
All Rights Reserved.