Загальна площа

Положення відносно Європи

Видовженість території

Географічний центр

Розташування в часових поясах

у градусах

у кілометрах

603,7 тис. км² (1 місце в Європі без Росії)

водночас є країною Центральної та Східної Європи

з півночі на південь

44°23′ – 52°22′ пн. ш.;

із заходу на схід

22°08′–40°13′ сх. д.

893

1316

північний схід Кіровоградської області – райцентр Добровеличківська 48°23′ пн. ш. 31°10′ сх. д.

фактично в 3 поясах, але 95% території знаходиться у ІІ поясі, тому відлік часу ведеться за ним

Час

Головні події

VI–VII ст.

заселення племенами східних слов’ян: полян, сіверян, древлян тощо

IX–XII ст.

утворення Київської Русі

XIII–ХVI ст.

українські землі захопили Литва, Польща, Угорщина

XVI–XVII ст.

утворення Запорозької Січі

1654 р.

об’єднання Гетьманщини і Московії

1667 р.

Україна розділилась на Ліво- та Правобережну

XVIII ст.

Західна Україна увійшла до складу Австро-Угорщини

7 листопада 1917 р.

проголошення УНР у Києві

13 листопада 1918 р.

проголошення Західної УНР у Львові

1919–1920 рр.

українські землі ввійшли до складу Росії, Румунії, Польщі, Чехо-Словаччини тощо

1922 р.

Східна Україна увійшла до складу СРСР

1939 р.

возз’єднання Західної та Східної України

1940 р.

приєднання до України Північної Буковини та Південної Бессарабії

1945 р.

приєднання до України Закарпатської області

1954 р.

до складу України увійшла Кримська область

Назва

Сучасний склад території

Волинь

Волинська, Рівненська, Житомирська обл.

Поділля

Хмельницька й Вінницька обл.

Галичина

Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська обл.

Буковина

територія в межах сучасної Чернівецької обл.

Бессарабія

територія між Дністром і Прутом (південно-західна частина Одеської області)

Запорожжя

Дніпропетровська, Кіровоградська, Херсонська, Донецька, Запорізька обл.

Гетьманщина

Чернігівська, Полтавська, західні райони Сумської, східні райони Київської обл.

Слобожанщина

Харківська і Сумська обл., північна частина Донецької й Луганської обл.

Покуття

частина Івано-Франківської області між Карпатами та ріками Дністер і Черемош

Період дослідження

Результати досліджень

484–425 р. до н. е.

уперше згадано ріки України Дунай (Істр), Дніпро (Борисфен), Південний Буг (Гіпаніс) та Придніпров’я в книзі «Скіфія» давньогрецького історика та письменника Геродота

460–377 р. до н. е.

південна частина України була описана в книзі Гіпократа «Про повітря, воду й місцевість»

64 р. до н. е. – 23 р. н. е.

давньогрецький географ, історик Страбон у «Географії» наводить відомості про народи, що населяють Північне й Східне Причорномор’я

1187 р.

у Київському літописі Іпатіївського списку вперше згадується назва «Україна»; у «Повісті минулих літ», «Галицько-Волинському літописі» відбито матеріали історичної географії

XV ст.

Француз Жильбер де Лянуа у своїх роботах описав південно-західні та західні землі України, узбережжя Чорного ї Азовського морів

XVII ст.

Гійом Левассер де Боплан – автор оригінальних карт України, опису Києва

1721 р.

Г. Капустін відкрив родовище кам’яного вугілля в Донбасі

1781–1782 р.

В. Зуєв вивчив родовища залізних руд у долині ріки Саксагань; описав природні умови й господарство Причорномор’я та Лівобережної України

1793–1794 р.

П. Паллас і Й. Гюльденштедт під час експедиції вивчили природні особливості України (грунт, рослинний і тваринний світ); за результатами експедиції П. Палас написав «Записки подорожі в південні губернії Росії з 1793 по 1791 р.»

1872–1878 р.

підсумки своїх досліджень описав П. Чубинський у «Праці етнографічної експедиції в Західно-Російський край»

1873 р.

під керівництвом П. Чубинського створено Південно-Західний відділ Російського географічного товариства в м. Києві

1881 р.

А. Краснов відкрив кафедру фізичної географії в Харківському університеті

1918 р.

У Києві була заснована академія наук України, її перший президент — В. Вернадський (засновник вчення про біосферу і ноосферу)

1926–1930 рр.

П. Тутковський організував і очолив роботу Національного геологічного музею України (1927 р.), у 1926–1930 рр. був директором Інституту геології АН України; автор теорії про походження південноукраїнських лесів

1927 р.

С. Рудницький — засновник Українського науково-дослідницького інституту географії й картографії (м. Харків), автор наукових праць з геоморфології України, краєзнавства й землеробства

1923–1940 рр.

М. Висоцький досліджував вплив гідро-кліматичних умов на лісову рослинність, розробив основу кліматичної класифікації ґрунтів; з 1930 по 1940 р. працював у Всесоюзному науково-дослідному інституті лісового господарства й агролісомеліорації в м. Харків

1928 р.

О. Строна відкрив Кременчуцьку магнітну аномалію

1945–1962 рр.

П. Погребняк — засновник вчення про природну родючість лісових ґрунтів; проводив дослідження проблем екології рослин, лісового ґрунтознавства. У 1950–1962 рр. — голова Українського товариства охорони природи