Північно-Східна Русь
Володимиро-Суздальське князівство
Володимиро-Суздальське князівство — давньоруська феодальна держава Північно-Східної Русі. У створенні цього князівства брали участь:
1) Юрій Долгорукий (1096–1157) — розпочав формування нового політичного центру в Київській державі; спочатку це були Ростово-Суздальські землі, а із середини ХІІ ст. — Володимиро-Суздальське князівство; 2) Андрій Боголюбський (1111 (?) — 1174) — з 1157 р. князь володимиро-суздальський. Переніс столицю у Володимир на Клязьмі (1157), першим із руських князів почав називати себе «великим князем усієї Русі». Після спустошення ним Києва в 1169 р. могутність перейшла до окраїнних територій Київської Русі — володимиро-суздальських, новгородських та галицьких земель. 3) Всеволод ІІІ Велике Гніздо (1176–1212) — з 1176 р. великий князь володимирський. За його правління Русь досягла найбільшого розквіту. Після його смерті князівство розпалося на самостійні дрібні князівства. У 1238 р. Володимиро-Суздальське князівство було спустошене монголами. Великий Новгород. Невська битва та Льодове побоїще Великий Новгород стояв на річці Волхов. Його населяли колоністи, звіролови, рибалки, воїни-торгівці. Новгородцям призначали князів із Києва, крім того, вони платили великому князю київському данину. Князі постійно змінювали один одного. У період «міжкнязів’я» влада в місті належала виборним урядовцям — посаднику та його заступнику (тисяцькому). Обирали городяни й місцевого архієпископа, який мав великий вплив на суспільно-політичне життя в Новгороді. Вибори відбувалися на віче — зборах повноправних городян. Тому Великий Новгород можна вважати республікою за державним устроєм. Учасники віче ухвалювали найважливіші рішення — узгоджували питання війни і миру, видавали грамоти на володіння землею, займалися судочинством. Князівства Північно-Східної Русі намагалися розширити свої володіння. Улітку 1240 р. зіткнулися інтереси шведів і новгородців щодо володінь у Прибалтиці. Шведські кораблі увійшли в гирло Неви. Військо новгородців очолив князь Олександр. Він зненацька напав на шведський військовий табір і розгромив ворога. За цю перемогу його назвали Невським. Навесні 1242 р. на новгородські землі прийшли німецькі лицарі Тевтонського ордена. Бій відбувався на кризі Чудського озера. Руське військо знову очолив Олександр Невський. У цій битві перемогли русичі. Льодове побоїще затримало наступ хрестоносців на схід, тому руська православна церква проголосила Олександра Невського святим. Монгольська навала У середині ХІІІ ст. Русь зазнала страшного лиха — татаро-монгольської навали. Завойовники створили на землях Поволжя свою державу — Золоту Орду. Руські князівства не увійшли до її складу, але була обкладена даниною. За її збиранням стежили посланці хана — баскаки. Монголи використовували ворожнечу між руськими князями, усували кожного, хто створював загрозу для їхнього панування на Русі.