Північна Америка. Загальні відомості
Північна Америка лежить у західній півкулі. Крайня північна точка Північної Америки — мис Мерчисон на півострові Бутія (71°59' пн. ш.), крайня західна — мис Принца Уельського на Алясці (168°40' з. д.), крайня східна — мис Чарльза на півострові Лабрадор (55°40' з. д.). Південна межа материка проходить по Панамському перешийку. Крайня південна точка знаходиться на мисі Мар’ято. У складі Північної Америки виділяється Центральна Америка.
Площа материка з островами становить 24,2 млн. км2. До Північної Америки відносять Гренландію — найбільший острів на земній кулі, Канадський Арктичний архіпелаг, Вест-Індські острови, Бермудські острови та ін. Північна Америка лежить у трьох кліматичних поясах. Її береги омиваються водами Тихого, Атлантичного і Північного Льодовитого океанів. Панамський перешийок з'єднує північний материк із Південною Америкою. Вузькою Беринговою протокою Північна Америка відділена від Євразії. В Атлантичному океані, у районі острова Ньюфаундленд, до берегів Північної Америки підходить тепла течія Гольфстрім. До західних берегів підходить холодна Каліфорнійська течія.
Історія відкриття та освоєння материка
Починаючи з VIII ст. кораблі норманів борознили північні моря. Саме вони відкрили й колонізували Ісландію, Гренландію й Америку. За п'ять століть до Колумба Ерік Рудий із кількома супутниками вирушив з Ісландії на захід, досяг невідомої раніше Гренландії. Америка була відкрита в 1000 р. сином Еріка Рудого — першовідкривача Гренландії — Лейфом Еріксоном. Нормани змогли проникнути глибоко вглиб материка — у район Великих озер і верхів'я Міссісіпі.
Наприкінці XV ст. європейці знову відкрили Ньюфаундленд, Лабрадор, а потім і східне узбережжя материка, а на початку XVI ст. до берегів Центральної Америки на чолі з Ф. Кортесом вирушили загони іспанських завойовників. У 1732 р. російське судно, очолюване Іваном Федоровим і Михайлом Гвоздьовим, під час дослідження східних берегів Євразії перетнуло Берингову протоку і досягло берегів Північної Америки.