Перші князі Київської Русі
Сучасники — арабські й візантійські автори — першу велику східнослов’янську державу називали Руссю, «Руською землею», а її народ — русами. Історики за назвою столиці цієї держави назвали її Київською Руссю.
Недостатня кількість історичних джерел і їх суперечливість не дають можливості напевно й однозначно з’ясувати походження етноніма «Русь». З цього приводу історики висловлюють різні думки. Одні дотримуються північної варязької теорії, вважаючи, що «руссю» фіни називали одне з племен норманів — шведів. Але більшість українських і російських істориків — М. С. Грушевський, Д. І. Дорошенко, М. М. Тихомиров, Б. О. Рибаков, В. В. Мавродін, та ін. — на основі всебічного вивчення різноманітних джерел, зокрема літописів, творів арабських і візантійських авторів, дійшли незаперечного висновку про місцеве, південне походження терміна «Русь».
Давньоруські літописці, особливо в ХІІ–ХІІІ ст., у терміни «Русь», «Руська земля» вкладали різне значення. У вузькому розумінні у їхніх творах термін «Русь» означає Середнє Подніпров’я — приблизно території Київщини, Чернігівщини і Переяславщини — землі полян, сіверян і древлян. Центральне місце там займали поляни. Саме на Подніпров’ї залишилося найбільше гідронімів і топонімів від назви «Русь» — річки Рось, Росава, Роставиця, Роска та ін.
У широкому розумінні терміни «Русь», «Руська земля» літописці відносили до всієї території Київської Русі, до всіх східних слов’ян.
Розширення і зміцнення Київської держави
Наприкінці ІХ–Х ст. відбувався процес об’єднання східнослов’янських племен навколо Києва і зміцнення ранньофеодальної держави — Київської Русі.
Уже перший князь об’єднаної Русі Олег (882–912) за кілька років підкорив своїй владі придніпровські племена — полян, древлян, сіверян, радимичів. У 907 р. Олег здійснив успішний похід на Візантію. Візантійський уряд змушений був укласти з Олегом невигідний для себе торговельний договір.
Наступник Олега князь Ігор (912–945) приєднав територію уличів і тиверців (між Дністром і Дунаєм), здійснив два походи на Візантію (941 і 944 рр.). За часів князювання Ігоря у 915 р. на Русь уперше здійснили напад печеніги. З ними Ігор уклав мир. Ігор загинув у 945 р. під час спроби вдруге зібрати данину з древлян.