Східний світ
Османська імперія
Наприкінці ХІІІ — на початку XVI ст. на території держави турків-сельджуків, виникла Османська держава. Основною власністю була земля, яка належала державі та турецькому султану. Землі роздавалися військовим за службу. Під час походів військові за рахунок податків із селян самі впорядковували своє військо. Фактично військо «годувала» війна: захоплення територій, майна, полонених.
Османська держава утворилася як войовнича держава. Головним шляхом збагачення було захоплення нових територій, військовополонених, рабів, накладання на підкорені країни різних податків. Крім війська феодалів, існувала діюча армія, а також загони яничарів. Яничари були професійними воїнами імперії, отримували жалування від султана.
Наприкінці XIV ст. під владу турецького султана потрапили Болгарія та Сербія. У 1453 р. турки захопили столицю Візантії — Константинополь. Османська держава стала імперією. Маючи воєнний характер, вона загрожувала сусіднім країнам.
У другій половині XV ст. турки-османи підкорили Крим. Кримські хани, ставши васалами турецького султана, здійснювали напади на польські, українські та російські землі.
Протягом XV–XVI ст. були завойовані Молдавія, Валахія, Месопотамія, Вірменія, західна частина Грузії, Сирія, Аравія, Єгипет, Алжир.
За часів правління Сулеймана І (1520–1566), якого європейці назвали Прекрасним, турки-османи проникли вглиб Центральної Європи. У 1526 р. була захоплена столиця Угорщини Буду. У 1529 р. турки взяли в облогу Відень. Турецький флот контролював майже все Середземномор’я.
Підкорені народи зазнали тяжкого турецького іга, що загальмувало їхній розвиток, тому протягом багатьох віків боролися за свою незалежність.
З кінця XVI ст. почався занепад імперії. Серед причин її послаблення були незадоволення народу безперервними війнами, послаблення армії, перенесення торгівельних шляхів із Середземномор’я в Атлантику, створення в 1684 р. Священної ліги, до складу якої увійшли Австрія, Польща, Венеція та Росія для боротьби з Туреччиною.
Значний вплив на розвиток культури Османської імперії справило мусульманство. Школи (медресе) діяли тільки при великих мечетях (мусульманських храмах), де навчали й виховували служителів культу. Медресе також готували суддів, учених, поетів.
Турецька література кінця XV–XVI ст. представлена лірикою Челебі, Ахмеда-паші. Хаджі Халіфе (1609–1657) відзначився своїми творами з історії та географії.
Найбільшого розвитку досягла архітектура. 80 мечетей збудував відомий архітектор Сінан. Значного поширення набуло будівництво мавзолеїв — монументальних надгробних споруд. Найвідоміший на цей час мавзолей Роксолани — дружини Сулеймана І. Вражали своєю розкішшю турецькі лазні, які були місцем відпочинку та зустрічей.
Живопис розвивався як настінний розпис, мозаїки, різьблення по дереву, металу й каменю у вигляді рослинного чи геометричного орнаменту. Зображувати живих істот іслам забороняв.