Охорона природи
Порушення рівноваги в угрупованнях, яке виникає з багатьох причин, у тому числі внаслідок виробничої діяльності людини, призводить до зменшення чисельності одних видів і збільшення інших. У результаті окремі види стають рідкісними та можуть зникнути взагалі. Виникає проблема охорони і окремих видів рослин, і цілих угруповань. Для охорони окремих видів рослин у світі складені Червоні книги або Червоні списки, в які занесені види, що потребують охорони. Одночасно створюють різні види природоохоронних територій.
Міжнародним союзом охорони природи і природних ресурсів створена Міжнародна Червона книга. Види, що занесені до неї, мають охоронятися на території усіх країн без винятку. Види, які потребують охорони в межах певної країни, включають до національної Червоної книги. В Україні першу таку книгу було видано в 1980 ро-ці, а в 1996 році здійснено випуск Червоної книги України, до якої занесено понад 540 видів рослин і грибів. Для охорони рідкісних угруповань створена Зелена книга — у ній налічується 120 рослинних угруповань.
Охорона рослинного світу та довкілля неможлива без створення відповідної законодавчої бази. Закони регулюють усі питання, пов’язані з охороною довкілля та раціональним природокористуванням. Усі ці закони розробляються згідно з Конституцією України.
Питання охорони довкілля і раціонального використання природних ресурсів регулюються положеннями «Закону України про охорону навколишнього природного середовища» та «Закону про тваринний світ». В Україні створені природоохоронні території: заповідники, національні природні парки, заказники, ландшафтні парки тощо. На сьогодні в Україні налічують більше 25 заповідників — установ загальнодержавного значення, створених з метою збереження у природному стані типових для цієї місцевості або унікальних угруповань. У них заборонені будь-які види господарської діяльності. Міжнародне значення мають біосферні заповідники: Асканія-Нова, Карпатський, Чорноморський, «Дунайські плавні».
Національні парки — природоохоронні установи, призначені зберігати природні, історико-культурні комплекси. На їхній території може здійснюватись з дотриманням заповідного режиму організований туризм та інші форми відпочинку. В Україні є і природні національні парки, найголовніші з яких Карпатський, Шацький, Азово-Сиваський, Вижницький, «Синевир», «Подільські Товтри», «Святі гори». У кожній області існують заказники — природні території, створені з метою збереження і відтворення природних комплексів або окремих організмів. На їхній території з дотриманням вимог охорони довкілля може здійснюватися обмежена господарська діяльність.
Чим більше видів рослин і рослинних угруповань навколо нас, чим багатший і різноманітніший рослинний покрив, тим надійніше захищене життя на Землі.