Народження середньовічної Європи

Середньовічна Європа з’явилася на руїнах Римської імперії не відразу. Вона утворилася протягом кількох століть через нашестя варварських племен. Ці нашестя завершили тривалий процес поєднання римського та германського світів.

У IV–VIIст. відбулося Велике переселення народів, яке призвело до зіткнення між двома світами — Римським (де відбувався поступовий занепад імперії внаслідок економічної кризи, міжусобних воєн, послаблення старої віри, скорочення населення) та варварським світом, де не існувало держав і законів. Це сприяло загибелі Західної Римської імперії у 476 році. На уламках імперії утворилися п’ять великих варварських королівств: Вандальське, Вестготське, Остготське, Франкське і Бургундське. Наймогутнішим із них було Франкське королівство.

Першою королівською династією франків була династія Меровингів. Із Меровингів найбільше прославився Хлодвіг, який у 481 р. об’єднав усіх франків і підкорив більшу частину Галлії, у 486 р. розгромив римлян і заснував Франкське королівство. Після заснування держави в політичному житті франків відбулися зміни. Припинилися скликання загальних народних зборів, центром управління державою став королівський двір, судочинство здійснювалося представником короля за збірником законів «Салічна правда». У 498 р. Хлодвіг першим прийняв християнство за римським зразком. У 500 р. було створено королівство франків, у якому Хлодвіг започаткував згубну для держави традицію — поділив її територію між синами.

З 768 р. до 814 р. Франкським королівством правив Карл Великий із династії Каролінгів — найвідоміший європейський монарх. Дві третини свого правління Карл провів у походах і битвах. У результаті завоювань Карл Великий об’єднав під своєю владою більшість населення Західної Європи.

У 800 р. Карл Великий проголосив себе імператором. Він майже усунув селян від військової служби. За часів його правління відбулося «Каролінгське відродження» — перші в історії середньовічної Європи прояви глибокого і свідомого інтересу до античної культури та освіти.

Імперія Карла Великого проіснувала недовго. ЇЇ послабила відсутність торговельних зв’язків між окремими областями, боротьба місцевої знаті за незалежність від центральної влади; народи і племена, що заселяли територію імперії, не мали майже нічого спільного. У 843 р. онуки Карла Великого Карл Лисий, Людовік Німецький, Лотар підписали в місті Верден угоду про поділ Франкської імперії. Верденський договір заклав підґрунтя для утворення трьох західноєвропейських держав — Франції, Німеччини та Італії.