Тема 9. Наддніпрянська Україна в другій половині ХІХ ст. — на початку ХХ ст.

24. Економічний розвиток

В історії України та її народу цей період характеризується піднесенням ліберального, національного й демократичного руху.

Велику роль відіграло й те, що на межі XIX–XX ст. Україна займала в економічному відношенні одне з перших місць в Російській імперії. Бурхливими темпами розвивалося будівництво залізниць, з’явилися паровозобудівні заводи (у Харкові, Луганську). У 1900 р. Україна давала 70 % вугілля всієї імперії, 57 % залізної руди, 52 % чавуну. Найшвидшими темпами розвивалися Донбас та Кривбас, ішла активна індустріалізація українського півдня. Загальна чисельність робітників України сягнула 0,5 млн. осіб.

Становище робітників залишалося важким: мали місце відсутність досконалого робітничого законодавства, важкі умови праці, низька зарплатня, штрафи тощо. Ще більше ситуація погіршилася в 1900–1903 рр., під час першої значної економічної кризи в Російській імперії. Різко зросло безробіття, були закриті сотні підприємств та банків. Унаслідок цього в липні–серпні 1903 р. по Україні прокотилася хвиля страйків з економічними вимогами, що були частиною грандіозного всеросійського страйку.

Головна особливість розвитку економіки цього періоду — поступовий перехід від капіталізму доби вільної конкуренції великої кількості дрібних підприємств до корпоративного (монополістичного) капіталізму, який в марксистській історіографії мав назву «імперіалізм». У цей час утворюються великі монополістичні об’єднання — картелі, синдикати, трести. В Україні утворилися такі монополії, як синдикат цукрозаводчиків, «Продамета», «Продвугілля».