Московська держава за правління Іоанна IV

У 1547 р. престол посів Іоанна IV (1530–1584). Уперше государ всієї Русі отримав титул царя.

Головним завданням правління Іоанна IV стало зміцнен­ня й посилення централізованої держа­ви, яка утворилася за часів правління Івана ІІІ та Василя ІІІ. Уряд Іоанна IV розпочав проведення військових, адміністративних та інших реформ.

У 1549 р. відбувся перший Земський собор, у роботі якого взяли участь представники різних соціальних верств, крім селян. Земські собори розглядали важливі загальнодержавні питання, не обмежуючи владу царя. Вони стали засвідченням утвердження станово-представницької монархії. Наймасштабнішим починанням уряду Іоанна IV було укладення нового законодавчого кодексу «Судебник» (1550). За цим документом обмежувалася влада намісників, було відмінено ряд пільг для монастирів, встановлювалися  суворі покарання за правопорушення, селянам дозволявся перехід від одного власника до іншого один раз на рік (Юріїв день).

Реформа управління передбачала створення центральних органів управління — наказів. У кожному наказі зосереджувалась одна з галузей управління країною.

У 50-і рр. XVI ст. була проведена військова реформа. Створювалося постійне стрілецьке військо, яке існувало за рахунок держави. У 1556 р.  «Укладення про службу» зобов’язало всіх поміщиків і вотчинників служити у війську. Іоанна IV створив особисту гвардію  — вибрану тисячу.

Стоглавий церковний собор 1551 р. започаткував церковну реформу в країні. На ньому було поставлене питання про секуляризацію церковних земель, «виправлення» церковних книг, наведення ладу серед ченців.

Для боротьби з непокірним боярством була запроваджена особлива внутрішня політика Іоанна IV Грозного — опричнина (1565–1572). Метою опричнини проголошувалося викорінення «крамоли». Дії Іоанна IV були направ­лені на фізичне знищення його політич­них супротивників і конфіскацію їхніх земельних володінь. Проведення опричних репресій супроводжувалося вбивствами й грабунка­ми населення міст і вотчин. Серед загиблих були й прості люди. Боярській вольниці це завдало завершального удару. Підсумком опричнини стало й поси­лення феодально-кріпосницького гніту. У результаті Іоанна IV до­мігся різкого посилення самодержав­ної влади.

Одним із провідних напрямків зовнішніх завоювань Москви був Схід. У 1552 р. розпочався похід російської армії на Казань. У 1556 р. російські війська взяли Астрахань. Завоювання Казанського та Астра­ханського ханств створило умови для подальшого просування Росії на Схід — у Сибір. У 1574 р. Іоанна IV вручив багатим ро­сійським купцям Строгановим грамо­ту на заснування поселень на річках Тобол, Іртиш, Об. У 1582 р. почалося завоювання Сибіру. Очолював військо Єрмак Тимофійович.

У 1558 р. почалася Лівонська війна. Російська держава цією війною започаткувала боротьбу за вихід у Балтійське море. Супротивником Московії став Лівонський орден, до якого пізніше приєдналися Польща, Литва, Швеція. Ця війна закінчилася безрезультатно. Балтійські міста Російської держави Ям, Копор’є, Іван-город відійшли до Швеції.