Тема 5. Культура України кінця ХVІІІ — першої половини ХІХ ст.

14. Мистецтво

Особливості розвитку української літератури

У цей період ішов процес формування нової української літератури з яскраво вираженими національними рисами, про що свідчили байки та вірші Петра Гулака-Артемовського та Євгена Гребінки, оповідання та повісті Григорія Квітки-Основ’яненка, бурлескна поема «Енеїда» та п’єси Івана Котляревського, поезія Тараса Шевченка. У цілому українська поезія, проза та драматургія розвивалися під сильним впливом загальноєвропейських ідей романтизму, що наголошували на цінності та неповторності будь-якої національної культури, сприяли пробудженню інтересу до власної спадщини, а також історії та культури інших народів.

Однією із головних рис творів багатьох українських авторів була антифеодальна  та патріотична спрямованість (Шевченко — «Кобзар», «Заповіт», поеми «Єретик», «Сон», «Кавказ», «І мертвим, і живим…» та ін.; Котляревський — поема «Енеїда», п’єси «Наталка-Полтавка», та ін.). У цих творах відображалися важка праця та побут селян, проголошувалися ідеї демократизму, українського патріотизму й людського гуманізму.

Українські співаки (кобзарі, бандуристи, лірники) виконували історичні пісні та думи, у яких відбивалися: важке життя селян, зловживання царської адміністрації, національний гніт та ін. Найбільш відомими кобзарями в Україні були Андрій Шут та Іван Крюковський, Федір Гриценко (Холодний) та ін. Особливо виділявся кобзар із Прилуччини Остап Вересай.

Почалися збирання й публікація фольклорних збірників, випущених М. Максимовичем і М. Цертелєвим, а також членами «Руської трійці».

Музика

Професійне музичне мистецтво знайшло широке відображення в Україні: в університетах і ліцеях Києва, Харкова, Ніжина й Одеси викладалися музичне мистецтво й танці; в Одесі виходив французький музичний журнал «Одеський трубадур»; неодноразово гастролювали трупи італійської опери, що мали велику популярність. Зароджується українська опера — її родоначальником став П. П. Гулак-Артемовський, вихованець М. І. Глінки, що написав першу українську оперу «Запорожець за Дунаєм».

Театр

Поряд з існуючим кріпосним театром в Україні зароджується професійний український театр, спочатку в Харкові (де працював письменник Г. Квітка-Основ’яненко), потім у Полтаві (на чолі з письменником І. Котляревським і актором М. Щепкіним). Театри ставили як твори російської й зарубіжної класики (Пушкіна, Грибоєдова, Шекспіра, Шиллера, Гюго та інших авторів), так і українські п’єси: «Наталку-Полтавку» Котляревського, «Шельменка-денщика» Квітки-Основ’яненка, «Ревізора» Гоголя та ін. Найбільш відомим актором став М. Щепкін, викуплений із кріпацької неволі Котляревським, Новиковим і Волконським.

Архітектура

За царськими указами 1797 і 1817 рр. почалася планова забудова міст і сіл, у центрі яких обов’язково повинна була розташовуватися площа з розміщеними на ній церквами, навчальними й державними установами. Поступово в містах стали мостити вулиці й площі каменем або деревом, запроваджувати гасове освітлення, на окраїнах міст почали виростати фабрики й заводи з прилягаючими до них робітничими селищами. З освоєнням півдня України почалася бурхлива забудова Херсона, Катеринослава, Кременчука, Маріуполя та інших міст. Найбільш відомими пам’ятниками архітектури стали: Одеський оперний театр, побудований в античному стилі архітектором Ж. Тома де Томоном; Потьомкінські сходи до Чорного моря в Одесі (архітектор Боффо), Успенський собор у Харкові (архітектори Тон і Васильєв) та ін. Пануючим архітектурним стилем доби є класицизм та його різновид — ампір (фр. «імперія», наслідував стиль Римської імперії).

Преса

У січні 1816 р. в Харкові почали публікуватися журнали «Український вісник» і «Харківський Демокріт». Зусиллями І. Срезневського, Г. Квітки-Основ’яненка вони протягом декількох років пропагували ідеї гуманізму, освіти, республіканських ідеалів. Характерно, що на всій території Російської імперії тоді функціонувало лише 7 журналів.