Склад і функції крові
Кров — це рідка сполучна тканина, що складається з рідкої міжклітинної речовини — плазми (50–60 %) і формених елементів (40–45 %) — еритроцитів, лейкоцитів та тромбоцитів.
Плазма містить 90–92 % води, 7–8 % білків, 0,12 % глюкози, до 0,8 % жирів, 0,9 % солей. Найбільше значення мають солі натрію, калію та кальцію. Білки плазми виконують такі функції: підтримують осмотичний тиск, водний обмін, надають крові в’язкості, беруть участь у зсіданні крові (фібриноген) та реакціях імунітету (антитіла). Плазма, в якій відсутній білок фібриноген, називається сироваткою.
Крім зазначених вище компонентів, у плазмі містяться амінокислоти, вітаміни, гормони.
Еритроцити — це червоні без’ядерні кров’яні тільця, що мають вигляд двоввігнутого диска. Така форма збільшує поверхню еритроцитів, а це сприяє швидкому і рівномірному проникненню кисню через їх оболонку. В еритроцитах міститься специфічний пігмент крові — гемоглобін. Еритроцити утворюються в червоному кістковому мозку. У 1 мм3 крові є близько 5,5 млн еритроцитів. Функція еритроцитів — транспорт О2 і СО2, підтримання сталості внутрішнього середовища організму. Зменшення кількості еритроцитів і зниження вмісту гемоглобіну призводить до розвитку недокрів’я.
При деяких захворюваннях і втратах крові роблять переливання крові. Кров однієї людини не завжди сумісна з кров’ю іншої. У людей розрізняють чотири групи крові. Групи крові залежать від речовин білкової природи: аглютиногенів (у еритроцитах) і аглютинінів (у плазмі). Аглютинація — склеювання еритроцитів, відбувається тоді, коли в крові одночасно знаходяться аглютиніни і аглютиногени однієї групи. При переливанні крові враховують резус-фактор.
Лейкоцити — це білі кров’яні тільця, що не мають постійної форми, містять ядро і здатні до амебоїдного руху. У крові міститься декілька видів лейкоцитів. У 1 мм3 крові нараховується 5–8 тис. лейкоцитів. Вони утворюються в червоному кістковому мозку, селезінці, лімфатичних вузлах. Їх вміст збільшується після приймання їжі, при запальних процесах. Завдяки здатності до амебоїдного руху, лейкоцити можуть проникати через стінки капілярів до місць інфекцій у тканинах і фагоцитувати мікроорганізми. Подразниками для руху лейкоцитів є речовини, що виділяються мікроорганізмами. Лейкоцити становлять одну з важливих ланок захисних механізмів організму. Кількість лейкоцитів постійна, тому їх відхилення їх кількості від фізіологічної норми свідчить про наявність захворювання. Систему фізіологічних процесів, що зберігають генетичну сталість клітин, захищають організм від інфекційних хвороб, називають імунітетом. Фагоцитоз і утворення антитіл становлять основу імунітету. Чужорідні для організму хімічні речовини і живі організми, які спричиняють появу антитіл, називають антигенами.