Козацько-селянські рухи в Україні наприкінці XVI — у 20-і–30-і роки XVII СТ.
Протест селян і козацтва проти панського гніту
Основними формами протесту селян і бідних верств козацтва були скарги, відмова виконувати панщину, сплачувати податки, підпали маєтків своїх панів, втечі на вільні землі, масові антифеодальні виступи.
Одним із перших великих козацько-селянських повстань кінця XVI ст. було повстання під проводом К. Косинського (1591–1593). Воно охопило територію Поділля, Волині і Київщини. Повстанці, підтримані реєстровцями і міським населенням, заволоділи великими містами: Білою Церквою, Трипіллям, Переяславом, Богуславом. Однак влітку 1593 р. після вбивства К. Косинського повстанці під натиском військ шляхетської Польщі зазнали поразки.
Навесні 1594 р. почалося нове повстання під проводом Северина Наливайка, який організував селян, бідних козаків і міщан у військо, що налічувало кілька тисяч. Об’єднавшись із загонами запорізьких козаків на чолі з гетьманом реєстрових козаків Січі Григорієм Лободою, він почав боротьбу проти польсько-шляхетського гніту. Почавшись на Брацлавщині у 1595–1596 рр., повстання поширилося на Київщину, Волинь, Поділля, а також охопило територію Білорусії. Однак стихійність, неорганізованість повстання, неузгодженість дій загонів Наливайка, Лободи, Шаули, суперечки між голотою і реєстровцями, погана озброєність війська, а також зрадницький арешт С. Наливайка і його близьких ватажків спричинили поразку повстання. У квітні 1597 р. С. Наливайко був страчений у Варшаві. Його ім’я стало символом мужності в боротьбі за волю українського народу. Народного героя прославили поет-демократ К. Ф. Рилєєв у поемі «Наливайко», Т. Г. Шевченко — у поемах «Тарасова ніч», «Гайдамаки».
Незважаючи на поразки, повстання під проводом К. Косинського і С. Наливайка кінця XVI ст. мали важливе значення для набуття досвіду боротьби, пробудження національної самосвідомості, підготовки українського населення для подальшого визвольного руху.