Київська Русь наприкінці Х – у першій половині ХІ ст.
Правління князя Володимира Великого
Найвищої могутності і розквіту Київська держава досягла за часів князювання Володимира Святославича (978–1015). Він остаточно підкорив собі племена в’ятичів і радимичів, відвоював у польських королів і приєднав до Київської Русі давньоруські червенські міста (Червен, Володимир, Белз та ін.), вів успішну боротьбу проти печенігів, захопив м. Корсунь (Херсонес), що перебувало в руках візантійських імператорів. До складу Давньоруської держави в ХХІ ст. входили і закарпатські руські землі.
Отже, на кінець Х ст. у межах Київської Русі було об’єднано всі схід-нослов’янські і багато неслов’янських племен. Її територія сягала від Ладоги до Таманського півострова і від Закарпаття до приокських земель і Поволжя.
Запровадження християнства
Для зміцнення молодої держави були потрібні новий світогляд з єдиним ідеологічним джерелом, єдина віра, єдина релігія. Язичницькі культи не відповідали ідеї єдиної держави. Авторитет великого князя повинен бути освячений єдиною вірою. Потрібно було подбати і про міжнародний авторитет нової дер-жави. Спроба Володимира зміцнити ідеологічну базу своєї влади шляхом реформування старої язичницької (поганської) релігії не вдалася. Вона зжила себе і більше не відповідала рівневі розвитку Київської Русі. У той же час сусідні держави впровадили в себе християнство або інші конфесії (іслам, іудаїзм), де проповідувалася ідея єдиного бога в єдиній державі. Володимир обрав християнство у його східному варіанті — православ’ї, що було державною релігією у Візантії — в ті часи найсильнішої сусідки Русі з розвиненими формами культури.
Православ’я активно проповідувало тезу, що будь-яка влада від бога, що імператор — помазаник божий. Це і було те, що шукав Володимир. За його вибором простежувалися чіткі практичні інтереси — політичні, культурні та економічні чинники. Запровадження християнства Володимиром полегшувалося тим, що воно вже давно пустило глибоке коріння на Русі. Серед дружинників Олега і Ігоря, як це свідчать їх угоди з Візантією, були християни. У Києві існувала міцна християнська громада. Ольга була християнкою. Ці обставини впливали на вибір Володимира. Він хрестився у Корсуні (Крим) й увів християнство як загальнодержавну релігію за православним (візантійським) обрядом у 988–989 рр.
Те, що для Володимира християнство мало політичне значення, видно з того, що він поєднав цю подію з одруженням із сестрою візантійських імператорів Анною. Одружившись з Анною, Володимир помітно підніс авторитет Київської Русі в очах своїх сусідів — Польщі, Чехії, інших європейських держав.
Значення прийняття християнства
Християнство сприяло зміцненню Київської Русі як ранньофеодальної держави, підняло її міжнародний авторитет, зміцнило її зв’язки з Візантією, сприяло поширенню писемності на Русі, дало імпульс розвитку давньоруської культури (живопису, архітектури).
Християнство насаджувалося на Русі жорстокими методами, у результаті було знищено багато пам’яток язичницької культури; церква згодом перетворилася на найбільшого феодала, освячувала існуючий суспільнополітичний устрій Русі.