Травленя в тонкому кишечнику. Функції товстого кишечнику. Регуляція травлення

Кишечник вистелений одношаровим епітелієм. Збільшення всмоктувальної поверхні кишки досягається утворенням на внутрішній поверхні мікроскопічних виростів — ворсинок. У кожній ворсинці є кровоносні і лімфатичні судини; волокна гладенької м’язової тканини, що забезпечують рухову активність. Слизова оболонка містить багато мікроскопічних залоз, що виділяють кишковий сік. Кишечник людини поділяється на тонкий і товстий. Тонкий кишечник — головний орган травлення. У передню його частину — дванадцятипалу кишку — відкриваються протоки печінки та підшлункової залози. Під впливом кишкового соку, секретів підшлункової залози і печінки у тонкому кишечнику завершується розщеплення складних поживних речовин до простих. Тонка кишка переходить у товсту. У товстому кишечнику відбувається всмоктування води, продуктів гниття і бродіння та формування калових мас. На межі тонкого і товстого відділів кишечника розвинена сліпа кишка, яка має червоподібний відросток (апендикс).

Сформовані калові маси потрапляють у кінцевий відрізок товстого кишечника — пряму кишку, яка закінчується самостійним анальним отвором.

У людини є дві травні залози — печінка і підшлункова залоза. Печінка — найбільша травна залоза, у якій виробляється жовч, що сприяє розщепленню жирів, стимулює активність ферментів і рухову активність кишок. У печінці нейтралізуються деякі продукти обміну, утворюється сечовина, нагромаджується глікоген, знешкоджуються токсини кишок тощо. Підшлункова залоза складається з головки, тіла і хвоста і лежить у петлі дванадцятипалої кишки. Залоза виробляє ферменти, що розщеплюють білки, жири та вуглеводи. Виробляється в ній також гормон інсулін.

Методи дослідження органів травлення

Органи травлення недоступні для прямих спостережень, тому тривалий час травлення вивчали на оперованих тваринах. І. П. Павлов розробив метод фістул. Фістула — це сполучення порожнини будь-якого органа із зовнішнім середовищем.

Зараз використовують нові сучасні методи дослідження:

- зондування — уведення в шлунок гумової трубки для взяття шлункового соку;

- ендоскопія — уведення в травний канал спеціальних освітлювальних приладів, що дає змогу безпосередньо оглянути порожнину травного каналу;

- електрогастрографія — реєстрація електричних струмів шлунка, що дає змогу визначити його рухову активність. Широко застосовують також рентгенографічний метод.

Порушення травлення

Алкоголь, нікотин та наркотичні препарати негативно впливають на систему травлення. Потрапивши у шлунок, вони подразнюють шлункові залози, спочатку посилюючи їхню роботу. Проте дуже швидко порушується діяльність шлункових залоз, зменшується виділення шлункового соку, від якого залежить апетит. У людей, які вживають наркотики та спиртні напої, зникає апетит, погіршується травлення і засвоєння їжі. У них розвивається гастрит — запалення слизової оболонки шлунка. Алкоголь та наркотики порушують також роботу інших органів травлення, зокрема печінки. Важливою умовою нормального функціонування органів травлення є здорові зуби.

Хвороби шлунково­кишкового тракту

Вживання несвіжих продуктів може призвести д о харчового отруєння бактеріальної природи (сальмонельоз, ботулізм). Збудники шлунково-кишкових захворювань потрапляють в організм людини не тільки через неякісну їжу, але і через сиру воду, брудні руки. Деякі з них викликають важкі захворювання травної системи (дизентерію, черевний тиф, холеру тощо). З немитими овочами і фруктами в організм людини можуть по­трапити цисти одноклітинних тварин, яйця аскариди, волосоголовця та інших паразитичних червів. Зараження паразитичними плоскими червами відбувається під час споживання недостатньо кулінарно обробленого м’яса чи риби.

З метою профілактики цих захворювань слід добре мити перед споживанням ягоди, овочі і фрукти, знищувати мух. М’ясо і рибу необхідно добре проварювати і прожарювати, не використовувати в їжу несвіжі продукти, особливо недоброякісні консерви, отруйні та малознайомі гриби та плоди.

/em