Характеристика класів і окремих родин. Значення покритонасінних рослин у природі й у житті людини. Сільськогосподарські, лікарські, декоративні рослини

Відділ Покритонасінні підрозділяється на два класи: Дводольні та Однодольні. Між ними є спільні риси, одна з них — наявність квітки, з якої в подальшому формується оплодень, що вкриває насінину. Відмінності між класами такі:

Дводольні: коренева система стрижнева; на поперечному розрізі стебла провідні пучки розташовані упорядковано по кільцю, присутній камбій; листки прості й складні; жилкування листків сітчасте; квітки в більшості 4- або 5-членні; зародок має 2 сім’ядолі; дерева, кущі, трави.

Однодольні: коренева система мичкувата; провідні пучки розташовані розсіяно, камбій відсутній; листки прості; жилкування листків паралельне та дугове; квітки 3-членні; зародок має 1 сім’ядолю; трави, зрідка здерев’янілі форми. Немає жодної ознаки, де не було б винятків. Приналежність рослини до того чи іншого класу можливо встановити тільки за сукупністю ознак. Більша частина (²/₃) видів належить до класу Дводольні. У флорі України більшість квіткових — з класу Дводольних. Найпоширеніші родини (які розглянемо): Капустяні (Хрестоцвіті), Розові, Бобові, Пасльонові, Айстрові. З однодольних розглянемо родини Лілійні, Цибулеві та Злакові.

Дводольні рослини. Родина Капустяні. У родині відомо понад 3 тис. видів, більшість з них зростає в областях з помірним і холодним кліматом, у горах Середземномор’я, Кавказу. Це переважно трави, зрідка напівкущі. У деяких видів верхня частина головного кореня потовщена (редька, ріпа) і виконує запасаючу функцію. Квітка правильна (можна провести декілька площин симетрії), має подвійну оцвітину: чашечку з 4 чашолистиків (Ч) і віночок (П) з 4 пелюсток; 6 тичинок (Т), з яких 2 коротші, і одну маточку (М). *Ч₂₊₂П₄Т₂₊₄М₁ — так формулою можна представити будову квітки хресто-цвітих. Квітка підматочкова, зав’язь верхня (1). Це комахозапильні рослини та добрі медоноси. Плід — стручок або стручечок, у багатьох насіння з великим вмістом олії. Найвідоміший вид — капуста городня. Це дворічна рослина, яка на перший рік утворює видозмінені великі бруньки (головку), а на другий рік розвивається суцвіття з жовтими квітами, плід — стручок. Вирощують також редьку, гірчицю, рапс, хрін та ін. Багато в родині бур’янів: гикавка, талабан, грицики. Є серед них технічні, лікарські, декоративні, олійні. Відома рослина гірчиця — з її насіння отримують олію, а залишки використовують для виготовлення столової гірчиці та гірчичників. В Україні поширена рослина хрін, яку використовують як гостру приправу та як лікувальний засіб при застуді.

Родина Розові представлена деревами, кущами, напівкущами та травами. Більшість плодових дерев, які вирощують в Україні, з родини Розові: яблуня, груша, вишня, абрикос, слива; з кущів — ожина, малина, шипшина тощо. За особ­ливостями будови квіток їх об’єднали в одну родину. Квітки розових правильні, мають по­двійну оцвітину — чашечка складається з п’я­ти чашолистиків, часто зрослих, віночок з п’яти вільних пелюсток. Тичинок у квітці розових багато, маточка може бути одна (у яблуні, сливи) або багато (малина, суниця). Квітколоже у розових може бути плескате, опукле та увігнуте. Квітки або поодинокі (айва), або зібрані в су-цвіття зонтик (вишня), щиток (яблуня, горобина) або китицю (черемха). Плоди різноманітні — соковита кістянка (вишня, черешня, абрикос, персик), збірна кістянка (малина, ожина), соковите яблуко (яблуня, айва, груша), суничина: на поверх­ні розрослого м’ясистого квітколожа плодики — сухі сім’янки (суниці), багатогорішок — усередині розрослого квітколожа (шипшина). Є й інші сухі плоди: горішки, сім’янки, коробочки. Види родини розових мають надзвичайно велике господарське значення: плодово-ягідні культури, лікарські рослини, багаті на вітаміни, олійні, декоративні. Неможливо уявити садки України без видів родини Розові: яблуні, груші, сливи, персика, абрикоса, вишні, черешні. Вирощують кущі та трав’янисті: малину, ожину, суниці, шипшину. Плоди цих рослин не тільки смачні, а й мають лікувальні властивості. Шипшина — вітамінна рослина, використовується і для виведення нових сортів троянд.

Родина Бобові отримала назву за назвою плоду — біб. Життєві форми в родині різноманітні: дерева, кущі, однорічні та багаторічні трави. Кількість видів — понад 1000. Розповсюджені бобові в різних природних зонах по всіх континентах. Усі вони мають неправильну квітку, яка зовні нагадує метелика, п’ять зрослих чашолистиків і п’ять пелюсток в оцвітині. Усі пелюстки різняться за розміром і формою: одна велика (вітрило), дві бічні менші (весла) та дві частково зрослі нижні (човник). Маточка одна, тичинок десять — дев’ять зрослі, а одна вільна (у більшості): Ч₍₅₎П₃₊₍₂₎Т₍₉₎₊₁М₁. Квітки можуть бути поодинокі або зібрані у су-цвіття: головку (конюшина), простий зонтик (лядвенець), китицю (горох). Характерна ознака бобових — утворення на корені бульбочок, у яких живуть бактерії — споживачі вільного азоту. Тому насіння бобових багате на білки. До цієї родини належать важливі їстівні, лікарські, декоративні, кормові та інші рослини (квасоля, горох, соя, арахіс, конюшина, люцерна, люпин, біла акація, жовта акація та ін.). Серед бобових багато цінних медоносів, у більшості їх квітки запилюють комахи.

Родина Пасльонові. Пасльонові на території України — переважно культурні рослини (картопля, помідори), хоча є і дикорослі. Більшість пасльо­нових зростає в Південній та Центральній Америці. Серед них є трав’янисті рослини (переважно), кущі й дерева. Налічує родина 2500 видів. Листки прості без прилистків. Пасльонові накопичують отруйні речовини (алкалоїди) у різних частинах організму, що може спричинити тяжкі отруєння тварин і людини. Квітка має подвійну оцвітину: чашечка з 5 зрослих чашолистиків і 5 зрослих пелюсток у віночку; тичинок 5, маточка 1, зав’язь верхня:*Ч₍₅₎П₍₅₎Т₅М₁. Плід — ягода (помідор, картопля, фізаліс, пасльон) або коробочка (дурман, блекота, тютюн). Запилюються квітки комахами, є і самозапильні (картопля). Відомі овочеві культури з пасльонових: картопля, помідор, солодкий перець, баклажан — вихідці з американського континенту. В Україну картопля потрапила ще за часів Петра I і за 300 років стала необхідним продуктом харчування. В їжу використовують видозмінний пагін — бульби; плоди ж картоплі — ягоди — отруйні. У помідора, теж вихідця з Америки, в їжу використовуються плоди — ягоди. У медицині використовують беладону, дурман, блекоту тощо. Є в родині рослини, що використовують як декора­тивні: петунія, фізаліс, деякі сорти тютюну, перцю. Вирощують технічні культури: тютюн, ма­хорку як сировину в медицині, а також для виготовлення цигарок. Зараз у всьо­му світі ведеться боротьба з палінням, тому що воно завдає непоправної шкоди здоров’ю людини, особливо молодої: порушуються процеси обміну речовин, викликаючи різноманітні хвороби, навіть рак.

Родина Айстрові. У родині Айстрові зустрічаються здебільшого трав’янисті рослини, у тропіках — кущі, ліани та навіть дерева. Це найбагатша на види рослина — понад 22 тис. видів. Лист-корозміщення почергове, листки або цілісні, або з розсіченою листковою пластинкою, без прилист-ків. Стебла багатьох рослин укриті волосками, інколи гострими колючками (осот, будяк). Квітки зібрані у суцвіття кошик — найхарактерніша ознака родини. У айстрових існують чотири типи квіток: трубчасті, язичкові, несправжньоязичкові та лійчасті. Вони складають суцвіття. Трубчаста квітка має подвійну оцвітину, але чашечка, як і в інших квіток, розвинена слабо і представлена волосками, лусками або плівками. Віночок зрослопелюстковий з 5 пелюсток, 5 тичинок та 1 маточки, зав’язь нижня. Язичкові квітки неправильні з 5-членною подвійною зрослою у вигляді язичка оцвітиною, тичинок 5, маточка 1. Несправжньоязичкові квітки неправильні, на верхівці язичка 3 зубчики, не мають тичинок, тільки 1 маточка. У лійчастої квітки, неправильної за типом, відсутні маточки та тичинки — це квітки, які розташовані на краю кошиків (у волошки). Поєднання різних типів квіток в су­цвітті дуже різноманітне. Так, кошик може складатися тільки з трубчастих квіток (у полину, череди) чи тільки з язичкових (у кульбаби, козельців), трубчастих і несправжньоязичкових (у соняшника, топінамбура), трубчастих і лійчастих (у волошки). Плід у айстрових — сім’янка, яка часто має чубчик або парашутик, що слугує для розповсюдження плодів за допомогою вітру (кульбаба, артишок). Айстрові поширені на всіх континентах, у різних куточках Землі: у лісах, горах, пустелях, у тундрі, прісних водоймах, на полях, луках, але ніде не утворюють суцільного покриву на великих площах. Соняшник — найпоширеніша олійна культура — завезений із Мек­^­сики. Олію використовують безпосередньо в їжу, при випіканні хліба, кондитерських виробів, виготовлення консервів, маргарину, застосовують у медицині, у виробництві фарб, лаків, мила тощо. Соняшник — гарний медонос. На присадибних ділянках вирощують календулу (лікарську рослину) та багато декоративних рослин: хризантеми, айстри, ромашки, гербери, стокротки.

Однодольні рослини. Родина Лілійні включає на сьогодні 3700 видів, поширених у Західній, Східній та Середній Азії, Європі. Лілійні — багаторічні трав’янисті рослини. Квітки мають будову, типову для одно­дольних — оцвітина проста віночкоподібна, здебільшого складається з 6 вільних, інколи зрослих листочків, 6 тичинок і однієї маточки. Здебільшого квітки зібрані в суцвіття (китиця, зонтик), та є і поодинокі. Плід — коробочка. У більшості видів є видо­змінені пагони (цибулина). Деякі види вирощуються як декоративні рослини (тюльпан, лілія). Виведена велика кількість сортів (понад 8 тис.) тюльпанів. Дикорослі види тюльпана та лілії в Україні знаходяться під охороною. Більшість дикорослих видів тюльпана (їх усього 8) зростає в степах, лілія — переважно в лісах.

Родина Цибулеві. За своїми ознаками цибулеві дуже близькі до лілійних. Це багаторічні трав’янисті рослини. Їх квітка має просту оцвітину з 6 вільних або частково зрослих листочків, 6 тичинок та одну маточку. Зав’язь верхня; суцвіття — зонтик; плід — коробочка. Розповсюджені вони в Північній півкулі (Середземномор’я, Передня та Середня Азія). Більшість цибулевих мають різкий запах, що зумовлений наявністю в них фітонцидів — летких олій, які знищують хвороботворні мікроорганізми. Найпоширеніші цибулеві — цибуля ріпчаста, часник. Їх використовують в їжу як прянощі та для лікування різних захворювань. У світі відомо близько 500 видів цибулі. В Україні в природних умовах зростає понад 40 видів. У культурі вирощують, в основному, сорти цибулі ріпчастої або городньої, яка походить з Центральної Азії. Зараз існує понад тисячу сортів цибулі городньої, яка поділяється на гострі, солодкі та напівсолодкі.

Родина Злакові. Види родини Злакові легко розпізнати — вони мають своєрідне стебло-соломину з вузлами та порожнисті міжвузлями. В Україні злакові виключно трав’янисті багаторічні, зрідка одно- та дворічні рослини. У тропіках зустрічаються рослини із здерев’янілим стеблом — бамбук. Листки прості, мають піхву, яка обгортає стебло, та листкову пластинку з паралельним жилкуванням; розташовані почергово. Квітки злаків дрібні, зібрані в колоски, які, у свою чергу, утворюють складний колос (жито, пшениця, пирій), волоть (просо, овес, рис), качан (маточкові квітки кукурудзи) або китицю (перлівка). Кожен колосок може мати від 1–2 квітки до 20 двостатевих або одностатевих квіток. Оцвітина в квітці проста, має дві плівочки, що знаходяться між двох лусок. Звичайно є три тичинки та одна маточка. Квітки бувають двостатеві та одностатеві. Серед злаків більшість вітрозапильні (жито, кукурудза, пирій, тимофіївка), та є самозапильні (пшениця, рис, ячмінь). Плід — зернівка з багатим на крохмаль і білки ендо­спермом. Роль злаків у житті людини дуже важлива, адже всі основні сільськогосподарські культури — зернові: пшениця, рис, жито, ячмінь, овес, кукурудза, сорго тощо. З їх зернівок виготовляють хлібні та макаронні вироби, використовують на корм для худоби, зі стебел цукрової тростини, яку вирощують у тропіках, отримують цукор (в Україні цукор отримують із цукрового буряка). Із кукурудзи виготовляють олію. Лучні трави (тимофіївка, тонконіг, житняк, костриця) є кормом для свійських тварин. Основною зерновою культурою є пшениця. Найчастіше вирощують сорти (їх понад 5000) двох видів пшениці — твердої та м’якої. Зернівки твердої пшениці мають підвищену кількість білка; її високоякісне борошно використовують для виготовлення макаронних виробів, хліба, а з борошна м’якої пшениці виготовляють тістечка, печиво. Розрізняють озимі та ярові форми цієї рослини. Озима пшениця більш холодостійка, її висівають у вересні, до настання зими вона проростає та загартовується. Це дає можливість під шаром снігу пережити зимовий період і рано навесні відновити свій ріст, використавши значні весняні запаси вологи у ґрунті. Озима пшениця дає більші врожаї, ніж яра пшениця, яку висівають навесні, а влітку того ж року збирають урожай. Великі площі в Україні займають посіви кукурудзи. Батьківщина цієї рослини — Мексика, в Європу її завіз Христофор Колумб у 1496 році. Серед дикорослих злаків у степах України гідне місце посідають види ковили. Під впливом господарської діяльності людини (розорювання степів, випасання худоби) ці рослини зникають, тому потребують охорони. Серед 11 тис. видів злаків зустрічаються і бур’яни — пирій, вівсюг, мишій. Проте навіть кореневищний злак пирій подекуди використовують як кормову рослину.