Франція

Найбільшої могутності абсолютна монархія у Франції досягла за правління Людовіка XIV (1638–1715). Починаючи з 1661 р., його правління розтяглося на півсто­ліття. При дворі його іменували «король-сонце», а період правлін­ня цього монарха було названо «століттям Людові­ка XIV». Людо­віка XIV називали «великим» та «богоподібним». За часів правління короля була збудована літня резиденція французьких монархів — Версаль. На  будівництво палацу пішло чимало грошей і людських сил. Тільки в облаштуванні водогону були задіяні 22 тис. солдат. Робота коштувала державній скарбниці 9 млн. ліврів. Короля охороняли 10 тис. військових, а забезпечували його потреби 4 тис. служників. Фактично, у державі існував культ короля.

Людовіку XIV належить знаменита фраза «Держава — це я!». Це твердження не було безпідставним. Використав­ши успіхи внутрішньої та зовнішньої політики Ришельє та його спадкоємця Мазаріні, діючи в інтересах дворян­ства, король зміг правити одноосібно, довівши свою владу до абсолютної у повному розумінні цього слова. Від підданих, навіть найбільш знатних, король вимагав покори. Людовік XIV сам уводив у країні нові податки. У кінці документів він писав: «Така моя воля».

За Людовіка XIV придушувалося будь-яке волевиявлення та вільнодумство.  У 1685 р. було скасовано Нантський едикт. Багато гугенотів заарештовано. У той же час Людовік XIV був пер­шим із французьких королів, кого по­чали висміювати у нелегальній пресі. Людовік XIV вступив у конфлікт з Папою Римським, бажаючи підкорити католицьку церкву своїй владі.

В економічній сфері проводилася політика меркантилізму. Міністр фінансів Жан Батист Кольбер вважав, що зростан­ня багатства країни можна досягти шляхом вивозу товарів, що має пере­вагу над їх увезенням. Цим регулюван­ням зовнішньої торгівлі він розрахову­вав досягти зростання грошових за­собів монархії. Постійно збільшувалася кількість мануфактур, у тому числі й королівських.

Людовік XIV вів численні війни, у результаті яких збільшилася територія Франції. Була навіть створена Приєднуваль­на палата для узаконення прав фран­цузької корони на ту чи іншу тери­торію.