Трансформатор

Перетворення змінного струму, при якому напруга збільшується або зменшується у декілька разів практично без втрат потужності, здійснюється за допомогою трансформатора. Трансформатор було винайдено у 1878 році російським ученим Павлом Миколайовичем Яблочковим. Принцип дії трансформатора оснований на явищі електромагнітної індукції. Трансформатор складається з двох котушок (первинної – з’єднаної з джерелом, і вторинної – з’єднаної зі споживачем), намотаних на феромагнітне осердя.

Холостий хід трансформатора – робота трансформатора при розімкнутому вторинному колі. При цьому напруга на обмотках трансформатора пропорційна кількості їхніх витків.

Коефіцієнт трансформації – це величина, яка дорівнює відношенню напруги у первинній і вторинній обмотках. Позначається коефіцієнт трансформації літерою k.

Якщо k > 1, трансформатор є знижувальним (напруга на первинній обмотці більша за напругу на вторинній); якщо k < 1, трансформатор підвищувальний (напруга на первинній обмотці менша за напругу на вторинній).

У сучасних потужних трансформаторах сумарні втрати енергії не перевищують 2–3 %.