Дієприслівник як особлива форма дієслова

Дієприслівник — особлива незмінна форма дієслова, що означає додаткову дію або стан, яка супроводить іншу, основну дію. У реченні дієприслівник найчастіше пов’язаний із дієсловом-присудком і є обставиною. Женя сидів зіщулившись. Дієприслівники відповідають на питання що роблячи? Що зробивши?: захлинаючись, кажучи.

Дієприслівник має ознаки дієслова (вид і час) та прислівника (незмінність, залежність від дієслова-присудка, значення обставини). Вид дієприслівника залежить від виду дієслова, від якого їх утворено: терпіти — терплячи (недоконаний вид). Дієприслівники теперішнього часу означають другорядну дію, що відбувається одночасно з основною: Данило мчить не оглядаючись. Дієприслівники минулого часу означають другорядну дію, яка передувала основній: Розігнавшись, стрибнув Петро. Дієприслівник — незмінна форма дієслова, тому він не має закінчення. У кінці дієприслівників після ч, ш завжди пишуть літеру и: розшиваючи, зробивши.