Суспільно-політичне життя й політична боротьба в Україні

1953–1964 рр.

У першій половині 50-х рр. поступово відкривалися можливості проведення нової політики, у якій виникла велика потреба.

Нова політика була пов’язана з діяльністю М. Хрущова й проявлялась у перших кроках з десталінізації суспільства: припинення репресій, початок реабілітації незаконно репресованих, деяке послаблення жорсткого ідеологічного контролю, критика культу особи Сталіна, що розпочалася на XX з’їзді КПРС і тривала надалі.

Реформи Хрущова містили позитивні моменти, але внаслідок їхньої половинчастості й непослідовності (вони не зачіпали основ командно-адміністративної системи, економічні перетворення не доповнювалися глибокою демократизацією суспільства і т. д.) кардинальних змін в економіці та інших сферах громадського життя не відбулося. Народне господарство продовжувало розвиватись екстенсивним шляхом.

Зняття Хрущова в жовтні 1964 р., у якому чималу роль відіграли й українські партійні керівники (М. Підгорний — перший секретар ЦК КПУ в 1957–1963 рр., П. Шелест), фактично означало відмову від реформ і лібералізації. В Україні, як і в СРСР в цілому, аж на двадцять років настало панування консервативних тенденцій.