Будова і життєдіяльність тварин
Основні процеси життєдіяльності тварин. Клітинна будова тварин та особливості клітин тварин. Тканини і системи органів тварин, їх функції
Клітина
Клітина — основна одиниця будови і життєдіяльності організму тварин. Зазвичай у клітинах тварин можна розрізнити зовнішню мембрану, цитоплазму, клітинне ядро та різні органели (ендоплазматичну сітку, мітохондрії, лізосоми, рибосоми, комплекс Гольджі, клітинний центр, включення).
Життєдіяльність клітини: обмін речовин, подразливість, розмноження, ріст.
Тіло одноклітинних тварин утворене однією клітиною, а багатоклітинних — багатьма клітинами та їх похідними. У багатоклітинних форм з них складаються тканини.
Тканина — це група клітин і міжклітинна речовина, об’єднані загальною будовою, функцією та походженням. В організмі тварин розрізняють чотири основні типи тканин: епітеліальну, сполучну, м’язову та нервову.
Епітеліальна тканина (епітелій) утворює шар клітин, з яких складаються слизові оболонки всіх внутрішніх органів і порожнин організму. Через епітелій відбувається обмін речовин між організмом та довкіллям. Клітини епітеліальної тканини щільно прилягають одна до одної, майже не містять міжклітинної речовини і виконують захисну функцію.
Особливістю сполучної тканини є значний розвиток міжклітинної речовини. До сполучної тканини відносять кров, лімфу, хрящову, кісткову та жирову тканини. Головними функціями сполучної тканини є такі: трофічна — участь в обміні речовин, захисна, механічна (опорна), транспортна.
М’язова тканина утворена окремими клітинами, які називають м’язовими волокнами. Розрізняють гладеньку і посмуговану м’язові тканини. З гладенької м’язової тканини побудовані стінки внутрішніх органів. Посмугована м’язова тканина поділяється на скелетну та серцеву. Основні функції: забезпечення рухів усього організму і його окремих частин, захисна, опорна.
Нервова тканина складається з нервових клітин (нейронів), для яких є характерною наявність добре розвинених відростків. Головна властивість нейрона — його здатність збуджуватись і проводити імпульси по нервових волокнах. Нервова система є частиною організму і забезпечує поєднання функцій усіх його органів та систем.
Органи
Організм тварини складається з органів. Орган — частина багатоклітинного організму, що має певну будову й місцерозташування та виконує певні функції. Більшість органів складається з кількох тканин. Одна з них відіграє провідну, найважливішу роль.
Життя організму забезпечується взаємодією багатьох різних органів. Органи, що відповідають за певні ланки однієї функції, утворюють систему органів. Розрізняють такі системи органів: покривну, опорно-рухову, травну, кровоносну, дихальну, видільну, статеву, ендокринну та нервову.
Функції систем органів тварин
Системи органів |
Функції |
Покривна |
Захисна, дихальна |
Опорно-рухова |
Забезпечення рухів, захисна, опорна |
Травна |
Забезпечення організму поживними речовинами |
Кровоносна |
Транспортна, захисна |
Дихальна |
Обмін газами |
Видільна |
Забезпечення сталого складу внутрішнього середовища |
Статева |
Розмноження |
Ендокринна |
Координація і регуляція процесів у організмі |
Нервова |
|
Органи чуття |
Сприйняття подразнень |
Розмноження і розвиток тварин
Розмноження — властивість живих організмів відтворювати нові подібні до себе особини, що дає змогу кожному виду існувати протягом життя багатьох поколінь.
Способи розмноження тварин: статеве (за участі статевих клітин) і нестатеве (без участі статевих клітин, у результаті поділу або брунькування).
Індивідуальний розвиток тварин — це розвиток організму з моменту зародження до природної смерті. Розрізняють прямий і непрямий типи постембріонального розвитку. Прямий розвиток організму відбувається за схемою: яйце — личинка — доросла особина, а непрямий — за схемою: яйце — личинка — метаморфоз — доросла особина.
Індивідуальний розвиток багатоклітинних тварин поділяється на чотири періоди:
- ембріонального розвитку;
- нестатевозрілий період;
- період дорослого організму;
- період старіння.
Під час ембріонального розвитку відбуваються процеси дроблення, які настають через кілька годин після запліднення. Унаслідок дроблення зиготи утворюється бластула, яка є багатоклітинною порожнистою кулею. Гаструла — наступний етап розвитку зародка. Вона складається з двох шарів клітин (зародкових листків) — зовнішнього (ектодерми) та внутрішнього (ентодерми). У більшості багатоклітинних тварин між цими двома зародковими листками закладається ще третій (середній) — мезодерма.