Радіоактивність. Закон радіоактивного розпаду

Радіоактивність — довільне перетворення нестабільних хімічних елементів шляхом випромінювання мікрочастинок або поділу на інші, більш стійкі хімічні елементи.

Розрізняють природну (спостерігається за нормальних умов) і штучну радіоактивність (відбувається в результаті зовнішнього впливу). Механізм радіоактивних перетворень однаковий в обох випадках.

Найпоширеніші радіоактивні перетворення:

1. Альфа-розпад — перетворення нестабільного ізотопу на інший хімічний елемент із випромінюванням альфа-частинок.

2. Бета-розпад — виникнення нового хімічного елемента в результаті перетворення нуклонів усередині ядра атома.

Особливістю радіоактивного розпаду є його незалежність від зовнішньої дії. Закон, за яким зменшується активність випромінювання (число розпадів у одиницю часу), був експериментально встановлений Резерфордом і Содді. Цей закон справедливий для всіх речовин і виконується для великої кількості числа атомів.

Кількість радіоактивних ядер, які не розпалися, зменшується з часом за показниковим законом. Для практичних цілей швидкість розпаду характеризують періодом напіврозпаду – часом, за який розпадається половина початкової кількості ядер.