Японія

Японське «економічне диво»

Індустріальний шлях розвитку обрав цілий ряд азіатських країн, уряди яких орієнтувалися на Захід. Найбільших успі­хів на цьому шляху досягла після Другої світової війни Японія. Країна, що зазнала поразки у війні, пережила ядерні бомбардування, втратила майже 40 % національного багатства, знайшла в собі сили не тільки відновити економічну міць, але й випередити чимало промислово розвинених держав Заходу.

Найважливішим імпульсом до модернізації економіки Японії й сформованих там суспільних відносин стали перетворення, проведені під час американської окупації Японських островів (1945–­1952 ). Американська окупаційна влада перебудувала політичну систему Японії, в основу якої були покладені демократичні принципи (парламентська система, громадянські права й свободи). Розроблена американцями конституція законодавчо закріпила положення про те, що Японія не повинна мати армію. Завдяки цьому країна позбулася тягаря військових витрат. Японські монополії були розукрупнені, що активізувало вільний ринок. У результаті аграрної реформи, проведеної під контролем американців, селяни одержали поміщицьку землю.

Уже на початку 50-х років економіка країни була відновлена, а з середини 50-х років почався період бурхливого економічного розвитку, що одержав назву японського «економічного дива». Цей період тривав до початку 70-х років і був обумовлений цілим рядом факторів.

Однією з умов, що сприяли стрімкому економічному зростанню, стала масова модернізація японської промисловості. В усіх галузях економіки застаріле обладнання замінялося новим, найбільш передовим. При цьому широко використовувалися виробничий досвід і технічні досягнення інших країн. Японія пішла шляхом купівлі ліцензій і патентів на нові технології. Це дозволяло заощаджувати час і витрати на наукові дослідження й перетворювати чужі ідеї на конкурентноздатні товари.

Аграрна реформа створила новий великий ринок промислових това­рів для фермерів (техніка, добрива та ін.). Уміло формувався споживчий попит міського населення. У 50-60-ті роки наполегливо пропагувався як символ престижу й благополуччя набір з «трьох скарбів» (телевізор, пральна машина й холодильник). У гонитві за цими «скарбами» населення країни своїми заощадженнями стимулювало розвиток найважли­віших галузей промисловості. У 70-ті роки було складено новий набір: кольоровий телевізор, кондиціонер й автомобіль. Внутрішній ринок, що швидко розширювався, дозволив створити сильну й конкурентноздатну електротехнічну промисловість, потужне автомобілебудування. У 1980 р. за випуском легкових автомобілів Японія випередила США й вийшла на перше місце у світі.

На розвиток промисловості й хід економічних процесів у країні позитивно впливали низький рівень військових витрат, а також збереження регулюючої ролі держави.

Успіхи Японії стали можливі завдяки поєднанню передової технічної думки з багатовіковими традиціями культури праці, дисципліни, гармонії у взаєминах молодших і старших. Ці традиції багато в чому пов’язані з нормами конфуціанства й синтоїзму, широко розповсюджених у Японії.

Бурхливий розвиток промисловості у другій половині 50-х — на початку 70-х років дав свої плоди. Японія зуміла створити потужну промислову структуру на зразок розвинених країн з ринковою економікою. У 1970 р. її промислове виробництво перевищило довоєнний рівень в 11 разів. Різко зросла питома вага Японії в промисловому виробництві західного світу: в 1950 р. він становив 1,7 %, а в 1970 р. — 10,1 %. Отже, Японія стала економічним гігантом, міць якого можна порівняти тільки зі США.