Англія

На початку V ст. Британію населяли германські племена англів, саксів, ютів і фризів. У 829 р. ці племена об’єдналися в єдину державу. Англосакси створили монархічну державу, але влада короля була дуже слабкою. Англійське суспільство поступово набувало феодальних рис. У цей час у Британії активно поширювалося християнство, причому католицизм витіснив православ’я. З кінця VIII ст. до середини Х ст. північно-східну частину Англії постійно грабували і спустошували датчани. Поступово вони заселили країну. Проти датчан боровся король англосаксів Альфред Великий. У Х — на початку ХІ ст. Англію завоював датський король Канут Великий. Він створив величезну державу, до складу якої, крім Данії та Англії, увійшли Шотландія, Норвегія, Швеція. Ця держава проіснувала недовго. Під час повстання 1042 р. англосакси повалили владу датчан.

У 1066 р. норманський герцог Вільгельм Завойовник висадився на узбережжі Англії зі своїм військом і проголосив себе королем цієї країни. Щоб тримати населення в покорі, король і його норманські барони забудували її кам’яними замками та фортецями. Вільгельм привласнив багато земель англосаксонської знаті; перетворив більшість лісів на заповідні території, де дозволялося полювати лише королю. Усіх англійських єпископів було замінено французькими, а всіх баронів король проголосив своїми васалами. Щоб упорядкувати стягування «датських грошей», тобто податку, Вільгельм звелів зробити перепис усіх державних земель. Під час цього перепису до числа залежних було включено багато вільних селян.

У 1215 р. король Англії Іоанн Безземельний у результаті поразки в боротьбі з баронами, які були незадоволені посиленням королівської влади, підписав «Велику хартію вольностей», яка закріпила верховенство закону в управлінні Англією. Цей закон, що ґрунтувався насамперед на дотриманні звичаєвого права, регламентував важливі питання: систему мір і ваги, владу та обов’язки  шерифів, права громадян і привілеї міст. Король не мав права підвищувати податки без згоди ради перів. Однак того ж року Іоанн відмовився дотримуватися хартії. Це спричинило початок громадянської війни.

Після смерті Іоанна Безземельного королем став його молодший син — Генріх ІІІ. Барони під керівництвом графа Симона де Монфора змусили Генріха звертатися з усіх важливих питань до дорадчого органу — Вищої Ради. Вища Рада вперше була скликана 1265 р. Вона складалася з представників основних верств англійського суспільства; пізніше її назвали парламентом. У ХІІІ–XIV ст. король використовував парламентську владу у власних цілях.

У 1455–1485 рр. в Англії відбулася війна за королівський престол між двома родинами — герцогами Ланкастерськими (на гербі — червона троянда) і герцогами Йоркськими (на гербі — біла троянда). Кривава війна закінчилася перемогою Генріха Тюдора з роду Ланкастерів. Він став королем Англії, започаткувавши монархічну династію Тюдорів. Завдяки цьому королівська влада в країні значно зміцнилася, Англія перетворилася на впливову європейську державу.