–Я–Њ–Љ–Є–ї–Ї–∞
  • XML Parsing Error at 1:79. Error 9: Invalid character
  • XML Parsing Error at 1:79. Error 9: Invalid character

¬≥тал≥зм

- “ак називаЇтьс€ вченн€ про "життЇву силу" €к особливому принцип≥ або початку, керуючому €вищами, що в≥дбуваютьс€ в живих орган≥змах. ¬≥тал≥сти ж називалис€ прихильники цього вченн€. “аким визнанн€м надихаючого жив≥ орган≥зми духовного принципу характеризуЇтьс€ вченн€ ан≥м≥ст≥в або в≥тал≥ст≥в, серед €ких можна в≥дзначити ≥мена ѕлатона, јристотел€ ≥ особливо јрете€ (50 р. до –. ’.), здаЇтьс€, вперше вжив висл≥в "життЇва сила", що вживалис€ з тих п≥р прот€гом ус≥х наступних стол≥ть аж до першоњ половини поточного стол≥тт€, особливо представниками медичноњ школи ћонпельЇ. ¬ ф≥з≥олог≥њ Ѕурдаха (1837) ми зустр≥чаЇмос€ ще з в≥дгомонами вченн€ в≥тал≥ст≥в; п≥сл€ вивченн€ функц≥й орган≥в в≥н висловлюЇ невпевнен≥сть, щоб цим шл€хом можна було коли-небудь з'€сувати €вища жизни. Ѕюффон стверджував, що до складу живих т≥л входить особлива њм притаманне х≥м≥чне початок, не зустр≥чаЇтьс€ в жодному з т≥л неживоњ природи.



ѕроти вченн€ ан≥м≥ст≥в, або, краще, в≥тал≥ст≥в, сто€ло ≥нше вченн€ матер≥ал≥стичного характеру, а саме - атом≥ст≥в з главою њх ƒемокр≥том, за €ким вс≥ €вища житт€ звод€тьс€ лише на рух атом≥в. Ќе духовний принцип, але механ≥чна необх≥дн≥сть визначають, за словами атом≥ст≥в, св≥товий лад з ус≥ма його життЇвими €вищами. ѕоки в науц≥ про житт€ орган≥зм≥в панували т≥льки одн≥ умогл€ду ≥ абстрактн≥ г≥потези, до тих п≥р ¬. в б≥олог≥њ ≥ ф≥з≥олог≥њ мав безперечний перевагу. јле з застосуванн€м з к≥нц€ минулого стол≥тт€ до розробки €вищ житт€ експериментального методу, озброЇного точними методами ф≥зичного ≥ х≥м≥чного досл≥дженн€, б≥олог≥€ ≥ ф≥з≥олог≥€ почали збагачуватис€ численними фактами, що доводить €к загалом, так ≥ зокрема, що й €вища житт€, под≥бно вс≥м ≥ншим €вищам природи , п≥дпор€дковуютьс€ строго певн≥й законом≥рност≥, або детерм≥н≥зму, за висловом  лода Ѕернара, тобто що кожне життЇве псих≥чне або т≥лесне €вище прот≥каЇ т≥льки при строго визначених ф≥зико-х≥м≥чних умовах. ќдночасно з цим було доведено, що до складу живих орган≥зм≥в не входить таких т≥л, €ких би не було в неживому св≥т≥, що багато сполук, що виробл€ютьс€ метаморфозом речовин в орган≥змах, виход€ть штучно ≥ лабораторним шл€хом; було з'€совано з вагами в руках, що ≥ в тваринних орган≥змах жоден атом речовини не зникаЇ й не народжуЇтьс€, а т≥льки перетворюЇтьс€ ≥ що в них також застосовуЇтьс€ закон перетворенн€ сил. «важаючи на так≥ величезних придбань, поштовх до €ких був даний знаменитим ЋавуазьЇ, жив≥ орган≥зми ставали в галуз€х досл≥дник≥в полем гри все тих же загальних ф≥зико-х≥м≥чних сил природи, що знаходили тут завд€ки своЇр≥дному влаштуванню живих тканин ≥ орган≥в особливе застосуванн€ ≥ перетворенн€. ÷ей механ≥чний взгд€д на €вища житт€ завд€ки висок≥й науковоњ продуктивност≥ його за останн≥ дес€тил≥тт€ абсолютно вит≥снив принцип в≥тал≥ст≥в, ≥ нин≥ ф≥з≥олог≥ю, на≥бл≥же всього що стосуЇтьс€ €вищ житт€, називають н≥чим ≥ншим, €к прикладноњ ф≥зикою ≥ х≥м≥Їю живих орган≥зм≥в. «г≥дно з цим ≥ вс€ке ф≥з≥олог≥чне досл≥дженн€ €вищ житт€ маЇ в остаточному результат≥ метою зводити њх на ф≥зичн≥ ≥ х≥м≥чн≥ причини, тобто на механ≥чн≥ закони, що керують ними.



ќсь проти цього-то висновки, служив дороговказом б≥олог≥в ≥ ф≥з≥олог≥в останн≥х дес€тил≥ть, озброњвс€ в≥домий ф≥з≥олого-х≥м≥к проф. Ѕунге у вступ≥ до своЇњ книги "Lehrbuch d. Physiologischen Chemie" (1887). ” талановитого нарис≥ "ѕро в≥тал≥зму ≥ механ≥зм" (Vitalismus und Mechanismus) автор вказуЇ на недостатн≥сть механ≥чного методу €к знар€дд€ досл≥дженн€ життЇвих €вищ ≥ на ц≥лковиту неспроможн≥сть його у справ≥ по€сненн€ активних стор≥н життЇвих €вищ. Ѕурге оскаржуЇ сучасне вченн€ про те, що в живих ≥стотах д≥ють т≥льки т≥ ж сили та речовини, €к ≥ в решт≥ неживоњ природи, так €к н≥€кими ф≥зико-х≥м≥чними законами не можна по€снити головних активних стор≥н життЇвих функц≥й: €вищ розвитку орган≥зм≥в та окремих орган≥в з перв≥сноњ €йцевий кл≥тини, €вищ спадковоњ передач≥ та розвитку псих≥чних функц≥й у великому сенс≥ слова. Ќаст≥льки ж незбагненним з точки зору механ≥чноњ представл€ютьс€, на думку Ѕунге: безпосередн≥ причини виникненн€ нервових ≥мпульс≥в, €к≥ керують функц≥€ми орган≥в, здатн≥сть вибору кл≥тинами придатного дл€ них матер≥алу ≥ в≥дштовхуванн€ непридатного, доц≥льна д≥€льн≥сть фагоцит≥в, своЇр≥дне всмоктуванн€ харчових речовин з травного каналу ≥ виробленн€ залозами секрет≥в - протилежно законам простий ф≥зичноњ дифуз≥њ ≥ осмосу кр≥зь мертв≥ перетинки. ¬се, що Ї активного в перерахованих життЇвих €вищах, безумовно недоступно н≥ дл€ ф≥зики, н≥ дл€ х≥м≥њ, н≥ нав≥ть дл€ г≥столог≥њ, €ка досл≥дженн€ з ц≥лого орган≥зму переносить на найменшу кл≥тину або частину њњ, та й тут доводитьс€ стикатис€ з тими ж активними таЇмниц€ми житт€, €к≥, на думку Ѕунге, недоступн≥ механ≥чному способу досл≥дженн€. як ≥стотного запереченн€ проти механ≥чноњ точки зору неов≥тал≥зм Ѕунге наводить той факт, що €вища зовн≥шнього св≥ту не мають н≥чого сп≥льного з нашими в≥дчутт€ми ≥ у€вленн€ми про них ≥ що нам доступн≥ лише про€ви власного нашоњ св≥домост≥, зв≥дси випливаЇ головна вимога неов≥тал≥зм, щоб ми, користуючись внутр≥шн≥м почутт€м, виходили з внутр≥шнього, безпосередньо доступного нам св≥ту €вищ дл€ по€сненн€ б≥льш нев≥домого нам св≥ту зовн≥шн≥х €вищ. ћатер≥ал≥зм же робить €краз протилежне. Ќарешт≥, багато елемент≥в псих≥чного житт€ абсолютно позбавлен≥ дл€ нашого внутр≥шнього в≥дчутт€ вс€кого просторового в≥дт≥нку, а отже, не можуть бути з'€сован≥ з €вищ руху; прийн€вши ж цю посилку за в≥рну, довелос€ б укласти, що ц≥ елементи псих≥чного житт€ недоступн≥ механ≥чному по€сненню.



« цього стислого нарису неов≥тал≥ст≥ческого вченн€ Ѕунге з очевидн≥стю випливаЇ, що в живих орган≥змах повинн≥ д≥€ти так≥ сили, повинн≥ прот≥кати так≥ €вища, €к≥ можуть не мати н≥чого сп≥льного з ≥ншими €вищами неживоњ природи, ≥ €кщо ми нездатн≥ вловити цих спец≥альних активних фактор≥в житт€, то лише тому, що дл€ спостереженн€ одушевленоњ ≥ неживоњ природи ми користуЇмос€ тими самими органами почутт≥в, €к≥ не сприймають н≥чого ≥ншого, кр≥м р≥зноман≥тних форм руху. ќчевидно, що за допомогою тих же почутт≥в ми не в змоз≥ в≥дкрити в одушевленоњ природ≥ такого, чого б не було в неживоњ природи, ≥ в той же час здатн≥ упустити њх специф≥чн≥ активн≥ чинники житт€, €к≥ невловим≥ дл€ наших зовн≥шн≥х почутт≥в ≥ можуть бути доступн≥ лише внутр≥шньому почуттю нашоњ самосв≥домост≥. ќсь в €к≥й нов≥й форм≥ воскрес нин≥ в науц≥ старий в≥тал≥зм, ≥ цей неов≥тал≥зм знаходить захисник≥в абсолютно самост≥йних в особ≥ таких видатних д≥€ч≥в, €к –≥ндфлейш ≥ ¬≥рхов. √оловна слабка сторона неов≥тал≥ст≥ческого вченн€ зводитьс€ до того, що воно прагне п≥знати незбагненне, тобто сутн≥сть життЇвих €вищ, складову активну сторону њх. —кр≥зь ставл€тьс€ питанн€ на кшталт таких: чому ≥ що спонукаЇ орган≥зм проробл€ти весь х≥д свого розвитку, чому в≥дом≥ ознаки передаютьс€ спадково з покол≥нн€ в покол≥нн€, чому в центр≥ народжуЇтьс€ при порушенн≥ нервовий ≥мпульс, чому останн≥й приводить в д≥€льн≥сть м'€з ≥ т. д. ≥ т. буд “им часом ≥з сучасноњ теор≥њ п≥знанн€ нам в≥домо, що так≥ питанн€ не можуть пред'€вл€тис€ розумом людини не лише св≥ту живих, а й неживих €вищ, тому що в≥дпов≥д≥ на них могли б бути дан≥ за умови знанн€ сутност≥ речей, що, €к в≥домо, недоступно нашим п≥знавальним силам. јналог≥чн≥ питанн€, прикладен≥ до €вищ електрики, магнетизму ≥ т. д., залишилис€ б наст≥льки ж без в≥дпов≥д≥, €к ≥ вищезгадан≥ питанн€, що стосуютьс€ активних стор≥н житт€. ќтже, док≥р, що робитьс€ Ѕунге механ≥чному способу в цьому напр€мку, Ї справою простого непорозум≥нн€. ѕо-друге, €кщо €вища осмосу, дифуз≥њ, всмоктуванн€ прот≥кають в живих тканинах протилежно законам ф≥зики ≥ х≥м≥њ, встановленим дл€ мертвих тканин, то це по€снюЇтьс€ природн≥ше все тим, що ф≥зико-х≥м≥чн≥ властивост≥ живих тканин ≥нш≥, н≥ж властивост≥ тих же тканин в мертвому стан≥ . јле р≥зниц€ ц€ важко визначна дл€ нас, так €к напад до досл≥дженн€ ф≥зико-х≥м≥чних властивостей живих тканин або орган≥в вже вбиваЇ њх ≥ знищуЇ шукан≥ властивост≥. ѕо-третЇ, €вища кл≥тинами вибору р≥зноман≥тних речовин можуть бути заснован≥ на нев≥домих - шуканих ф≥зико-х≥м≥чних властивост€х живоњ протоплазми, ≥, нарешт≥, в основ≥ псих≥чних функц≥й, €кого б характеру вони не були, лежить процес молекул€рного руху частинок протоплазми нервових центр≥в, ви€вл€Їтьс€ нин≥ нав≥ть гальванометром в с≥р≥й кор≥ мозкових п≥вкуль. ¬супереч внутр≥шньому почуттю, не вловлюЇ в багатьох в≥дчутт€х просторового характеру, сп≥льно все ж в≥дбуваЇтьс€ процес молекул€рного руху нервових молекул; цим по€снюЇтьс€, чому психоф≥зичн≥ способи досл≥дженн€ так прекрасно анал≥зують переб≥г псих≥чних €вищ в час≥, час реакц≥њ, час, що випадаЇ на виникненн€ найпрост≥ших в≥дчутт≥в ≥ т . д.



Ќеов≥тал≥зм, таким чином, не в змоз≥ зрушити сучасних механ≥чних способ≥в досл≥дженн€ життЇвих €вищ з њх сьогоденн€ напр€мки, що приносить день у день величезн≥ послуги науц≥ про житт€.

 

Ѕ≥олог≥€

Copyright ¬© 2011-2015 –®–Ї–Њ–ї—П—А –£–Ї—А–∞—Ч–љ–Є.
All Rights Reserved.