–Я–Њ–Љ–Є–ї–Ї–∞
  • XML Parsing Error at 1:79. Error 9: Invalid character
  • XML Parsing Error at 1:79. Error 9: Invalid character

—елекц≥йна теор≥€

—елекц≥йна теор≥€ - по€снюЇ видозм≥на тваринних ≥ рослинних форм або трансформ≥зм шл€хом в≥дбору (п≥дбору, селекц≥њ), тобто шл€хом вимиранн€ найменш пристосованих ≥ переживанн€ найб≥льш пристосованих особин. ƒе€к≥, напр. ÷иглер, бачать сл≥ди —. теор≥њ у вченн≥ ≈мпедокла, але, в ус€кому раз≥, наукова формулюванн€ ц≥Їњ теор≥њ та њњ розробка т≥сно пов'€зан≥ з ≥менами „. ƒарв≥на ≥ ”оллеса. ƒ-р ”ельс (Wels) в 1813 р. шл€хом п≥дбору по€снюЇ переважанн€ чорних рас на јфриканському континент≥, бо ц≥ раси, за його словами, б≥льш ст≥йк≥ по в≥дношенню до де€ких хвороб, €ким легко п≥дпадають б≥л≥ раси. ÷≥ останн≥ вимирали, а чорн≥ переживали њх ≥ склали сучасне населенн€ јфрики. ” 1831 р. ≥де€ п≥дбору захищалас€ ѕатр≥ком ћетью, а пот≥м Ќоден (1852), в≥домий ботан≥к, висловив припущенн€, що види утворюютьс€ тим же шл€хом, €к ≥ домашн≥ раси, тобто добором, але йому все-таки незрозум≥лий був сам процес в≥дбору. ” 1858 р. в журн. Ћ≥ннењвського сусп≥льства з'€вилис€ одночасно пов≥домленн€ ƒарв≥на ≥ ”оллеса (Wallace), формулюЇ суть —. теор≥њ. ѕ≥дб≥р, що залежить в≥д вол≥ людини, названий штучним, а п≥дб≥р на грунт≥ боротьби за ≥снуванн€ названий природним (див. ѕ≥дб≥р). ”оллес не був так посл≥довний, €к ƒарв≥н, ≥ каже, що походженн€ людини не можна по€снити на грунт≥ п≥дбору. ѕерв≥сна людина, на його думку, маЇ мозком набагато б≥льшого обс€гу, н≥ж це потр≥бно дл€ ц≥лей його ≥снуванн€. “акий мозок, €кий ≥ створив можлив≥сть подальшого розумового прогресу, €кого дос€гли вищ≥ раси, не може бути по€снений п≥дбором. “очно так само не п≥ддаЇтьс€ отримати по€сненн€ п≥дбором зникненн€ волосс€ на шк≥р≥ людини, розвиток моральних почутт≥в ≥ т. п. ѕроте, ми знаЇмо, що г≥пертроф≥€ або взагал≥ по€ва орган≥в, ненормально розвинених, не становить р≥дк≥сного випадку серед ≥нших аномал≥й, ≥ по€ва особин з посилено розвиненим мозком серед примат≥в так само можливо, €к ≥ по€ва самц≥в олен≥в з жахливо розвиненими рогами. “ак≥ особини м≥ж приматами ≥ могли послужити дл€ розвитку людськоњ раси. ≤зчезновен≥е волосс€ намагалис€ по€снити величезним шкодою, €ку принос€ть живуть у волосс≥ паразити. –озвиток морального почутт€, ймов≥рно, представл€Ї лише поширенн€ на ближн≥х тих батьк≥вських почутт≥в, €к≥ при сам≥й по€в≥ своЇму безперечно мали величезне утил≥тарне значенн€, забезпечуючи охорону та безпеку молодому покол≥нню. ѕод≥бне ж €вище представл€ють нам ≥ громадськ≥ тварини, €к≥ з'Їднуютьс€ в асоц≥ац≥њ, ≥ тод≥ боротьба за ≥снуванн€ триваЇ вже м≥ж асоц≥ац≥€ми, а не м≥ж окремими особинами або с≥м'€ми. ¬загал≥ ж питанн€ про те, чи застосовна —. теор≥€ до розгл€ду нин≥ ≥снуючих в≥дносин в людському сусп≥льств≥, вир≥шуЇтьс€ р≥зному. ќдн≥ вважають, що моральне почутт€, кап≥тал ≥ т. п. чинники зовс≥м зруйнували вплив п≥дбору, а ≥нш≥ вважають, що вс≥ ц≥ чинники, хоча ≥ншим шл€хом, привод€ть зрештою до тих же результат≥в, до €ких призв≥в би ≥ п≥дб≥р. « приводу —. теор≥њ був висловлений р€д заперечень, €ких частина наведена у статт≥ ѕ≥дб≥р, - саме, щодо необх≥дност≥ ≥зол€ц≥њ новообразующегос€ виду.  очпул ≥ –оменс вважали, що зам≥сть ≥зол€ц≥њ достатньо, €кщо група особин мають будь-€ким новим ознакою, втратить здатн≥сть до схрещуванн€ з ≥ншими особинами цього виду, такими ознаками не волод≥ють. јле €к сама ≥зол€ц≥€, так припущень –оменсом обставина, що його њм ф≥з≥олог≥чним п≥дбором, хоча ≥ можуть, звичайно, мати м≥сце в природ≥, але навр€д чи Ї неминучою умовою дл€ утворенн€ нового виду. ѕравда, острови, замкнут≥ долини мають дуже часто дл€ них характерн≥ види, що виробилис€ завд€ки ≥зол€ц≥њ, але широкий ≥ пост≥йний прогрес форм, не огран≥чнвающ≥й виробленн€м нового виду або р≥зновиду, а веде до пост≥йному ≥ посл≥довному ускладненн€ ≥ диференц≥юванн€ форм, можливий т≥льки на великих материках з р≥зноман≥тними умовами та широкою можлив≥стю дл€ переселенн€ форм ≥ вит≥сненн€ одна одн≥й. ƒ≥йсно, острови Ї найб≥льш зручними м≥сц€ми дл€ збереженн€ форм глибокоњ давнини. Ќаселенн€ ћадагаскару, ÷елебесу, Ќовоњ √в≥нењ б≥льш давнЇ населенн€ прилеглих континент≥в. “аким чином, усуненн€ схрещуванн€ потомства пари особин з будь-€кими новими ознаками з потомством ≥нших пар, цими ознаками не волод≥ють, не Ї необх≥дна умова дл€ виробленн€ виду, бо вже одна корисн≥сть цих ознак представл€Ї достатню гарант≥ю дл€ њх закр≥пленн€. ѕритому, по сут≥ в природ≥ н≥€ка ≥зол€ц≥€ неможлива, бо серед потомства даноњ пари завжди знайдутьс€ особини, €к≥ в силу атав≥зму даними ознаками не волод≥ють. ≤нше запереченн€, що пред'€вл€Їтьс€ —. теор≥њ - це те, що вона не по€снюЇ, по-перше, ознак, що виникають ≥ наст≥льки н≥кчемних, що вони не можуть бути корисн≥ тварин≥, а по-друге, таких, €к≥, мабуть, ≥ндиферентн≥ дл€ тварини в сенс≥ корисност≥, €к, напр., скульптура раковини ≥ т. п. Ќа ц≥ запереченн€, розвиток ћайвортом, Ќегел≥ тощо, було отвечено наступне. ѕо в≥дношенню до ≥ндиферентним ознаками ми зовс≥м не можемо ручатис€ за таке њх значенн€. ƒо з'€суванн€ рол≥ протекц≥йним забарвленн€ ≥ вона могла здаватис€ ≥ндиферентною, але ми знаЇмо тепер, що вона корисна. —кульптура лусочок ≥ щитк≥в гад≥в, напр., «даЇтьс€, на перший погл€д, абсолютно байдужим ознакою, але вона залежить в≥д ≥ншого, дуже важливого в сенс≥ корисност≥ ознаки - розпод≥лу шипик≥в на кл≥тинах молодоњ шк≥ри, а ц≥ шипики мають особливе призначенн€: змушувати в≥дставати в≥д т≥ла стару, €к≥ повинн≥ п≥ддатис€ линьке шкурку, €ка покриваЇ спочатку новообразующ≥ес€ шари. ÷е питанн€ детально в п≥зн≥ший час роз≥браний ”оллесом. ѕот≥м, що стосуЇтьс€ виникненн€ ознак, то тут, по-перше, треба пам'€тати, що багато ознак виникають в незрозум≥л≥й поки нам залежност≥ в≥д ≥нших, €к недорозвиненн€ п≥гменту в очах собак ≥ к≥шок стоњть у зв'€зку з недорозвиненн€м частин слухового апарату ≥ нав≥ть частин мозку, в≥дають слуховий функц≥Їю, по-друге, багато орган≥в виникли, €к видозм≥на вже ран≥ше ≥снували орган≥в, €к, напр., совокупительний апарат рак≥в Ї видозм≥нен≥ к≥нц≥вки ≥ т. п.; принцип цей названий ƒорном принципом зм≥ни функц≥њ; в третЇ, де€к≥ органи, €к це показав  нейненберг на розвитку черв'€к≥в, виникли на м≥сц≥ ≥нших, ран≥ше ≥снували, шл€хом субституц≥њ, причому старий орган €к би стимулював по€ву нового. “ак, пров≥зорний органи почутт≥в стимулювали у черв'€к≥в по€ва складного головного мозку. јле за вирахуванн€м вс≥х цих випадк≥в все-таки залишаЇтьс€ значна частина ознак, €ким ми повинн≥ приписати самост≥йне виникненн€, а саме п≥д впливом процес≥в, що в≥дбуваютьс€ при дозр≥ванн≥, запл≥дненн≥ ≥ розвитку €йц€. ÷≥ процеси можуть викликати у зародка ≥ пот≥м у дорослого по€ву того чи ≥ншого ознаки, €кий ≥ може бути закр≥плений п≥дбором (про причини, що њх викликають, див. —падков≥сть). “аким чином, виникненн€ ознаки маЇ по€снюватис€ на грунт≥ ф≥з≥олог≥чноњ. «в≥дси зрозум≥ло, €к ми повинн≥ дивитис€ на питанн€ про те, чи представл€Ї п≥дб≥р Їдиний фактор розвитку або т≥льки один з фактор≥в? ѕ≥дб≥р не Ї Їдиний фактор, але в≥н стоњть над ус≥ма факторами еволюц≥њ €к загальний регул€тор ≥ зр≥внювач. ≤нш≥ фактори мають значенн€ лише стимул≥в, що викликають по€ву тих чи ≥нших ≥ндив≥дуальних вар≥ац≥й ≥ нових ознак, причому роль њх далеко все-таки не з'€сована. Ќарешт≥, треба вказати, що багато хто, €к Ќегел≥, √ааке та ≥н, заперечують значенн€ п≥дбору зовс≥м, визнаючи за боротьбою за ≥снуванн€ лише значенн€ фактора, що спри€Ї вимиранн€ непристосованих форм, а Ќегел≥ думаЇ, що стимул до розвитку лежить у прагненн≥ до вдосконаленн€, притаманному живоњ матер≥њ. Ќа це було вказано, що сам стимул цей вельми нагадуЇ метаф≥зичне начало, допускалос€ ≈размом ƒарв≥ном, Ћамарком та ≥н €к фактор еволюц≥њ. ѕор€д з цим Ќегел≥ допускаЇ вплив зовн≥шн≥х умов, але вони лише визначають ознаки, €к≥ становл€ть пристосуванн€ до середовища. ¬ейсманом, однак, було зазначено, що, €кщо вз€ти, напр.,  итопод≥бних, то ви€витьс€, що вс≥ характерн≥ дл€ них особливост≥ орган≥зац≥њ суть результат пристосуванн€ до водного середовища, ≥ що €кщо њх в≥дкинути, то ми отримаЇмо схему ссавц€, €ка ≥снувала в природ≥ ≥ ран≥ше виникненн€ китопод≥бних, сл≥д., при виробленн≥ ц≥Їњ групи принцип внутр≥шнього вдосконаленн€ не причому. “е ж м≥ркуванн€ можна застосувати до вс≥х паразитичним ≥ регресивним формам, €к≥ зам≥сть вдосконаленн€ йшли шл€хом спрощенн€. ≤накше кажучи, Ќегелевск≥й принцип ви€вл€Їтьс€ чимось не пост≥йно д≥ючим ≥ залежних в≥д умов. “ому природно звести прогрес ≥ регрес не до цього принципу, а до самих умов розвитку. ќстанн≥м часом еймер≥й, на п≥дстав≥ своњх спостережень над забарвленн€м метелик≥в, прийшов до висновку, що ≥ндив≥дуальн≥ коливанн€ в≥дбуваютьс€ не у вс≥х напр€мках, а лише в строго визначеному напр€мку, по €кому ≥ йшло утворенн€ нових вид≥в. ѕроте, багато чого доводить надзвичайну невизначен≥сть ≥ багатосторонн≥сть ≥ндив≥дуальних коливань, що становл€ть грунт дл€ д≥€льност≥ п≥дбору. ¬ченн€ своЇ про розвиток форм за певними напр€мами незалежно в≥д п≥дбору, а в силу лише зовн≥шн≥х вплив≥в ≥ умов еймер≥й назвав ортогенез≥сом. Ќарешт≥, де€к≥ б≥ологи, €к  елл≥кер, Ѕетсон, ≈мер≥ допускають можлив≥сть зм≥ни орган≥зм≥в також по€вою в≥дразу великих в≥дхилень, на зразок потворност≥ ≥ аномал≥й. «аперечувати можлив≥сть зм≥цненн€ в природ≥ аномал≥й, звичайно, не можна. јле, у вс€кому раз≥, це питанн€ про розм≥р ≥ндив≥дуальних в≥дхилень, здатних закр≥питис€, а саме закр≥пленн€ повинно бути об'€сн€еми все-таки на грунт≥ —. теор≥њ.

 

Ѕ≥олог≥€

Copyright ¬© 2011-2015 –®–Ї–Њ–ї—П—А –£–Ї—А–∞—Ч–љ–Є.
All Rights Reserved.