Школяр України

Основна проблема, що виникає у підлітків, - це проблема взаємин з батьками. В юнацькому віці дитина позбавляється від дитячої залежності і переходить до відносин, які засновані на взаємній довірі, повазі і відносному, але неухильно росте рівність. У більшості сімей процес проходить болісно, сприймається як зухвала поведінка.



Підлітковий вік - час перевірки всіх членів сім'ї на соціальну, особистісну і сімейне зрілість. Воно протікає з кризами і конфліктами. В цей період всі приховані протиріччя виходять назовні.

Так починається відділення від батьків, протистояння їм. Дитина може стати грубим, різким, критикувати батьків та інших дорослих. Раніше близькі багато чого не помічали в дитині, вірили в непогрішність свого авторитету, і ось відбулося як би повалення їх з п'єдесталу. Проходить це тому, що в очах підлітка мати і батько залишаються джерелом емоційного тепла, без якого він відчуває себе неспокійно.

У зв'язку з цим навіть у благополучних сім'ях виникає певна складність спілкування з дітьми старшого шкільного віку. Причому складність збільшується ще й тому, що батьки часто не розуміють, що з виросли дітьми спілкування має будується по-іншому, ніж з маленькими. Не завжди батьки розрізняють, що потрібно забороняти, а що слід вирішувати. Все це може створити досить непросту ситуацію.

В залежності від панує в них обстановки, всі сім'ї можна розділити на п'ять груп:

1. Сім'ї, в яких дуже низькі, дружні відносини між батьками і дітьми. Батьки мають можливість впливати в тих сторонах життя дитини, про які в інших сім'ях тільки підозрюють. Батьки прислухаються до думки дітей, а діти - до думки близьких та інших. Підлітки, як правило, активні, доброзичливі, незалежні.

2. Сім'ї, де панує доброзичлива атмосфера. Батьки стежать за розвитком дітей, цікавляться їх життям, намагаються вплинути в силу власних культурних особливостей. Конфлікти бувають, але вони відкриті і відразу ж дозволяються. Від батьків тут нічого не приховують, їм вірять. Існує певна дистанція між старшими і молодшими. Діти ростуть зазвичай ввічливими, привітними, поступливими, слухняними, рідко заявляють про свою незавісісмості.

3. Велика група сімей, де батьки приділяють достатню увагу навчанню дітей, їх побуті, але цим і обмежуються. У цих хлопців є все необхідне. Але батьки нехтують захопленнями дітей, а це створює певний бар'єр між ними. Девіз у таких батьків: «Не гірше за інших». Явний конфлікт між батьками та дітьми. Матеріальне забезпечення далеко не завжди задовольняє запитам старшокласників, багато хто з цих запитів батьки просто не вважають гідними уваги.

4. Існують сім'ї, де за дитиною встановлюється стеження, йому не довіряють, застосовують рукоприкладство. У таких сім'ях завжди існує конфлікт між подорослішали дітьми і батьками. Іноді він прихований, періодично проривається назовні. У підлітків встановлюється стійка ворожість до батьків, недовіра до дорослих взагалі, труднощі в спілкуванні з однолітками, з навколишнім світом.

5. Обстановка в цих сім'ях критична. Тут ненормальні відносини між дітьми та батьками. Атмосфера напруги, антисоціальна, п'ють один або обоє батьків. Вплив сім'ї згубно - воно є причиною багатьох злочинів підлітків.

Таким чином, позиція старшокласника визначається багато в чому атмосферою, яка панує в сім'ї.

Якщо очевидний конфлікт між батьками і дитиною, то, швидше за все, це протиріччя між прагненням дітей бути самостійними і бажанням батьків бачити їх слухняними і залежними, як у дитинстві. Насправді, в підлітковий період між батьками і дітьми загострюються конфлікти «поколінь», пов'язані з віковою дистанцією.

Ті проблеми, які хвилюють підлітка, для батьків не представляють нічого серйозного, так як вони вже їх долали й забули. А те, що для батьків є важливим, про що вони хотіли б попередити своїх дітей, абсолютно цих дітей не хвилює.

В результаті втрачається контакт і повагу. Будуються барикади і проходять революційні дії. Всім від цього незатишно. Але перший крок до примирення повинні зробити батьки. Вони мудріші, і у них більше досвіду в спілкуванні. Дорослі повинні завжди розуміти, що підліткам хочеться бачити в батьках друзів, які допоможуть вирішити проблеми самопізнання і самовизначення. Самому зробити це буває не під силу, з'являється відчуття безвиході, і не від відсутності інформації, а від відсутності взаєморозуміння, співчуття. Причому юнакам і дівчатам часто легше поговорити про проблеми з дорослими, ніж з ровесником. Перед батьками легше проявити безпорадність, слабкість, незахищеність. Якщо ж це напруга присутня, не уникнути конфліктів.


Батьки!

· Пам'ятайте, що ви теж люди. Дайте собі відпочити. Не вимагайте від себе неможливого.

· Не намагайтеся зробити «як краще». Подумайте, до чого це може привести.

· Будьте великодушні: допоможіть своїм дітям знайти з вами спільну мову.

· Любіть один одного. Не намагайтеся говорити про це, навчитеся виражати свою любов словами.

Діти вчаться тому, що вони бачать навколо себе

· Якщо дитина живе в атмосфері критики, вона вчиться засуджувати.

· Якщо дитина живе в обстановці ворожості, він вчиться воювати.

· Якщо дитина живе в атмосфері страху, він вчиться боятися.

· Якщо дитина оточена жалістю, він, навчається жаліти самого себе.

· Якщо дитина оточена глузуванням, він вчиться боятись.

· Якщо дитина оточена ревнощами, він вчиться заздрити.

· Якщо дитина живе з почуттям сорому, він вчиться відчувати себе винуватим.

· Якщо дитина відчуває заохочення, він вчиться бути впевненим у собі.

· Якщо дитина живе в атмосфері терпимості, вона вчиться бути терпимим.

· Якщо дитину хвалять, вона вчиться. бути вдячним.

· Якщо дитина живе в атмосфері любові, він вчиться любити.

· Якщо дитина відчуває схвалення оточуючих, він вчиться любити себе.

· Якщо дитина живе в атмосфері визнання, він починає розуміти, як добре мати мету.

· Якщо навколо дитини все діляться один з одним, він вчиться щедрості.

· Якщо дитина живе серед чесних і справедливих людей, він зрозуміє, що таке правда і справедливість.

· Якщо дитина живе з почуттям безпеки, він вчиться вірити в себе і в оточуючих.

 

 
Copyright © 2011-2015 Школяр України.
All Rights Reserved.