Школяр України



Жартівливі коломийки, Коломийки

 

Ой смійтеся, дівчаточка, та й ви, молодиці,

Посіяв я файку жита, а цибух пшениці.

 

На причіпку молотив, у запічку віяв,

Під припічком наорав, пшениці насіяв.

 

Ой Іван— подолян ходив з посторонком,

Вперезався комишем, підпирався ворком.

 

Тримав став на печі, черпав воду саком,

Ловив рибу грабельками, стріляв птахи маком.

 

Ой ішов я з вечорниць та попід городи,

Замотався в гарбузи та й наробив шкоди.

 

Як зачали старі баби кочергами гнати,

То я мусив ґачі дерти, гарбузи латати.

 

Утікав я од Параски через перелазки,

Якась біда ударила по штанах три разки.

 

А я кричу: — Ґвалту, люди, чого біда хоче? —

А по мені четвертий раз: —  Не ходи поночі!

 

Як ішов я через село, курка мене вздріла,

Якби не та паличенька, була б мене з’їла.

 

Закувала зозулиця та й сіла на ґанок,

Ішов Іван від Марії, загубив топанок.

 

Я гадала, що то сито, а то обичайка,

Я гадала, що то хлопець, а то величайка.

 

Ой скрипочка би не грала, якби не той смичок,

Не була би жінка бита, якби не язичок.

 

Та журюся, хлоп молодий, що ми жона схудне:

Доки зварить дещо їсти, то уже полуднє.

 

Ой нікому так не добре, як меш самому:

Чужі жони їдять сіно, а моя солому.

 

Ой Юрику молоденький, щось в коморі шкребе,

Біжи, біжи виганяти — кіт молоко хлебче.

 

Ой мала я миленького, ой мала я, мала,

Поставила на ворота, та й ворона вкрала.

 

Ой мала я хлопця, ой хлопця Андруха,

Посадила над водою, та й украла муха.

 

У зеленій полонині паса баран чорний,

Не такий ти, хлопче, гарний, як дуже говорний.

 

Роботящий легінище, нема що казати

До півночі за дівками, до полудня — спати.

 

Егей, файна дівка, файна, шкода, що лінива:

Штири днини горшки мокли, а п’ятої мила.

 

Когут піє, когут піє, а курка кокоче,

Стара мама блюда миє, бо дочка не хоче.

 

Є у мене файний легінь, ім’я йому Митер,

Лінується до ня прийти один кілометер.

 

Такий у ня мамко, любко, що вміє гуляти,

A не вміє коло плота кілок затесати.

 

Ой Олена прибілена красно ся вбувала,

Коровиці не доїла — хвоста ся бояла.

 

Tа чотири легіники сіно обертали,

Миша в сіні шелеснула – вони повтікали.

 

Ой скажіте, добрі люди, чим Андрій хворіє:

На роботі — замерзає, коло миски — пріє.

 

Коломийки заспіваймо, хай почують всюди,

Най з ледаря i п’яниці посміються люди.

 

 

Copyright © 2011-2017 Школяр України.
All Rights Reserved.