Школяр України



Прислів`я та приказки

 

Дерево міцне корінням, людина — родом і народом.

За рідний край життя віддай. Батьківщина — всім матерям мати.

Учися в народу, бо не перейдеш і броду.

Краще вмерти стоячи, ніж жити на колінах.

Навіть пташка має рідну землю.

Всяка пташка своє гніздо знає.

У своїй хаті й кутки помагають.

Чужа хата гірше ката.

Чужий кожух не гріє.

Дон Доном, а найкраще вдома.

Заїдеш в чужину, то хоч і бородатий — а все сиротина.

Рідна сторона — мати, чужа — мачуха.

Нема гіршої покути в ріднім краю носить пута.

Свій край — як рай, а чужина — як домовина.

За рідною землею і в раю скучно.

У чужій сторонці навіть не звідти сходить сонце.

Друг-боягуз гірший лютого ворога.

Друзі пізнаються в біді.

Одяг кращий новий, а друг — старий.

Дружба та братство — найбільше багатство.

Скажи мені, хто твій друг, і я скажу тобі, хто ти.

Лайкою та криком хати не побудуєш.

Згода будує, а незгода руйнує.

Краще переконувати словами, ніж кулаками.

Сварка до добра не доводить.

Громада — великий чоловік.

Гуртом можна й море загатити.

Сталь гартується в огні, а людина — у труді.

На дерево дивись, як родить, а на людину — як робить.

Роботящі руки гори вернуть.

Без роботи день роком стає.

Праця облагороджує душу людини.

З ним і на камені доробишся хліба.

Птицю Бог створив для польоту, а людину — для роботи.

Зробив діло — гуляй сміло.

Як дбаєш, так і маєш.

Хочеш їсти калачі — не сиди на печі.

І за холодну воду не береться.

Цілий день байдики б’є.

З кута в кут — день без роботи, а вечір тут.

Косо, криво, аби живо.

Стук-грюк, аби з рук.

Вік живи — вік учись.

Око бачить далеко, а розум — ще далі.

Які літа, такий і розум.

Людей питай, але й свій розум май.

Учися сам, щоб інших навчити.

Голова без розуму — як ліхтар без свічки.

Письменного голова годує.

Наука в ліс не веде, а з лісу виводить.

Наука і труд добрі плоди дають.

Не кажи — не вмію, а кажи — навчусь.

Вчитися ніколи не пізно.

Грамотний — видющий і на все тямущий.

Одна розумна голова — добре, а дві — краще.

Гадюку як не грій, вона все одно вкусить.

Злий плаче від заздрості, а добрий — від радості.

Ти йому — хліб, а він тобі — камінь.

Ти йому про діло, а він тобі про козу білу.

У нього не розживешся і серед зими льоду.

Сердите не буває сите. У кого серце вовче, той їсть, кого хоче.

Погані очі все перекліпають.

Тіло в злоті, а душа в болоті. Хіба помилиться, та правду скаже.

Брешіть, брешіть, а решту на завтра лишіть!

Не всякі жарти бувають чогось варті.

Не смійся, братку, з чужого упадку.

Святий та тихий, а сумління злодійське.

Я свою вину на Івана зверну.

На голові блищить, а в голові свистить.

Чим розумний стидається, тим дурний величається.

Як «на», то чує, а як «дай», то глухий.

Не хочу в ворота — розбирайте тин!

Порожній колосок вище всіх стоїть.

Як хочеш пропасти, починай красти.

Добре ім’я — найкраще багатство.

Життя прожити — не поле перейти.

Бережи честь змолоду!

Шабля ранить голову, а слово — душу.

Не смійся зі старого — сам таким будеш.

Чужому лихові не смійся. Не міряй всіх на один аршин.

Не говори, що знаєш, а знай, що говориш.

Чужим добром не забагатієш.

Ніхто не знає, що його в житті чекає.

Так треба жити, щоб нікому зла не чинити.

Шануй старих — молоді тебе колись пошанують.

Бережи одяг, доки новий, а здоров’я — доки молодий.

Здоров’я — найбільший маєток.

Без здоров’я нема щастя.

Здоровий жебрак щасливіший за хворого багача.

Здоров’я за найбільші гроші не купиш.

Хвора людина сама себе не любить.

Загоїться, поки весілля скоїться.

Якщо на стрітення півень води нап’ється, то на Юрія віл напасеться.

Март з водою — квітень з травою.

Літо з дощами — осінь з грибами.

Голуби воркують — тепло віщують.

Мокрий квітень, теплий май — буде добрий урожай.

Трапляється і такий год, що на день сім погод.

Вітер не знає, що погоду міняє.

Дощ іде не там, де ждуть, а там, де жнуть, не там, де просять, а де сіно косять.

Де дуби, там і гриби.

Де лелека водиться, там щастя родиться.

Не бий бобра, бо не матимеш добра.

Весна квіти має, а хліба в осені позичає.

Зима багата снігами, а літо — снопами.

Квітневий сніг, як через плач сміх.

Зори мілко, посій рідко — вродить дідько.

Без догляду й земля свята — кругла сирота.

Ранні жайворонки — на теплу весну.

Тепла осінь — на довгу зиму.

З’явилися опеньки — скінчилося літо.

Грак відлетів — чекай снігу.

Багато було пролісків — вродить картопля.

Ніч без роси — день з дощем.

Червоне небо на заході сонця — на вітряну погоду.

 

 

Copyright © 2011-2017 Школяр України.
All Rights Reserved.