Школяр України



Приходять предки, Андрій Малишко

 

Приходять предки, добрі i нехитрі,

У бородах, простелених на вітрі,

Не руки - а погнуті чорні віти,

Не очі - а прозористі орбіти.

I кайдани подзвонюють з плугами,

Зерно, i кров, i ночі із снігами.

 

- Чи ти не став розщепленим, як атом.

Недовірком, схизматом чи прелатом,

Ярижкою нікчемним, псом на влові?

Дитино наша, ягодо з любові..

 

Дарують ласку, повну болю й змоги,

Щоб у очах уздріть нові прологи.

 

 

Copyright © 2011-2017 Школяр України.
All Rights Reserved.