Тарас Бульба у Києві, Павло Глазовий

В темну нічку-петрівочку

Сон мені приснився,

Що славетний Тарас Бульба

В Києві з’явився.

Іде козак Хрещатиком,

Іде, бадьориться.

— Яка ж, — каже, — у нас гарна

Та пишна столиця!

Хотів би я поїздити,

На все подивиться,

Якби дали ту карету,

Що без коней мчиться. –

Ой не ходив козак славний

Вчитися до бурси,

А закінчив у Києві

Любительські курси.

Міліція за успіхи

Шоферу Тарасу

Дала права любителя

Найвищого класу.

Гукнув козак: — Не хочу я

Ні «Волги», ні «ЗІЛа»,

Дайте мені «Запорожця» —

То буде до діла! —

Підкотили «Запорожця».

Смикнув він дверцята

Та й спробував дужі плечі

В кабіну пропхати.

Як не бився, не мостився,

Не пуска залізо.

Хотів спину просунути —

І спина не лізе.

Ой сів славний запорожець

Верхи на машину

Та й заспівав нову пісню,

А не старовинну:

— Спасибі ж вам, сини мої,

За добрую ласку,

Що назвали «Запорожцем»

Дитячу коляску.